2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Будинок Львівського політехнічного інституту

Один з найстаріших технічних вищих навчальних закладів нашої країни бере початок від заснованої у 1844 р. Львівської політехнічної школи, що містилася в кам’яниці на вул. Вірменській, 2. Спеціальні приміщення Львівської політехніки зведено в 1873-1878 рр. за проектом провідного львівського архітектора професора Ю.Захаревича, автора кількох інших значних об’єктів кінця XIX ст. (Галицька ощадна каса, Промисловий музей, район Кастелівка, костел францисканок тощо). Для забезпечення багатопрофільності навчального процесу комплекс складався з головного триповерхового корпусу для інженерного, будівельного та механічного факультетів і розташованого за ним будинку хімічної лабораторії.

Головний корпус політехнічного інституту розташований посеред садиби з відступом від червоної лінії вулиці. Розпланувально-просторова композиція корпусу повторювала усталену класицистичну схему каре з двома внутрішніми дворами, розділеними поперечним крилом, у якому влаштовано парадні приміщення – вестибюль з урочистими тримаршовими сходами та актовий зал. Згідно з новими гігієнічними нормами запроектовано просторі рекреаційні коридори з однобічним розташуванням приміщень. З огляду на пожежну безпеку місць масових комунікацій коридори та сходова клітка перекриті хрещатими та зімкненими склепіннями з розпалубками, в інших приміщеннях влаштовано звичайні стелі.

Для вирішення образу будинку вищого навчального закладу було обрано урочисто врівноважені форми пізнього Ренесансу класицистичного спрямування. Рустована фасадна площина 1-го поверху з рівномірним ритмом аркових отворів зорово сприймається як своєрідний подіум для гладенько потинькованих двох верхніх поверхів, стіни яких розчленовано прямокутними вікнами з трикутними й прямими сандриками-поличками. Тривісну композицію головного фасаду підкреслюють центральний і бічні ризаліти. Центральний акцентовано шестиколонним портиком з канельованих колон коринфського ордера, прямим аттиком з латинським девізом “Наука і мистецтво” та алегоричною скульптурною групою роботи Леонарда Марконі, яка уособлює інженерію, будівництво й механіку.

У пишних формах зрілого Ренесансу із застосуванням алегоричної скульптури, ліпнини та живопису оздоблено парадні приміщення інституту. Монументально задуманий вестибюль пов’язується з центральною сходовою кліткою, яка на рівні 2-го поверху оточена аркадою на пілонах з півколонами іонічного ордера, що підтримують антаблемент та зімкнене склепіння з розпалубками. Пазухи арок прикрашено барельєфами напівлежачих фігур, з стелю – витонченими арабесковими орнаментами. Розташований на 2-му поверсі прямокутний актовий зал декоровано великими півколонами зі штучного мармуру, яскравими майоліковими елементами касетованої стелі, скульптурою і малюваннями. Великі живописні панно, що оповідають про перемогу людства над стихією природи, виконані у 1880-х роках за ескізами та під керівництвом великого польського художника Я.Матейка його учнями – Л.Деляво, В.Тетмаєром, В.Водзиновським, К.Желяховським, С.Стражинським, К.Лускиною. Цікаве опорядження з різьбленого дерева збереглося в колишньому приміщенні бібліотеки у східному крилі будинку.

За своїми архітектурними й художніми якостями будівля “Львівської політехніки” належить до кращих споруд 2-ї половини XIX ст.

Т.О.Трегубова

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с.