2010 р. Споруда на проспекті Шевченка, 17-19 у Львові потребує не тільки протиаварійних…

2010 р. Споруда на проспекті Шевченка, 17-19 у Львові потребує не тільки протиаварійних заходів, а й ґрунтовної реставрації

Дата: 26.02.2010

«Час не стоїть на місці, тому вже настала пора не тільки експлуатувати столітню споруду колишньої Торгово-промислової палати у Львові, яку тепер орендує прокуратура Львівської області, а й негайно докластися до її порятунку, щоб зберегти цю надзвичайно багато удекоровану пам’ятку», – сказала у коментарі ЗІКу керівник АРМ-№ ДП «Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут «Укрзахідпроектреставрація» Лідія Горницька, яка здійснює авторський нагляд за першочерговими протиаварійними роботами на даху пам’ятки архітектури поч. XX ст. під охоронними номерами 405М та 406М.

«Ця пам’ятка архітектури поч. XX століття вважається окрасою забудови центральної частини міста, яка виникла на колишньому березі річки Полтви. Первісне призначення споруди – Торгово-промислова палата у Львові. У будівництво та оздоблення будівлі були вкладені надзвичайно великі кошти. Починаючи від архітектури фасадів будівлі, оздобленої високомистецькими горельєфами, мозаїкою, вітражами, віконними й дверними заповненнями та завершуючи інтер’єрами, у яких окрім творів декоративно-прикладного мистецтва, збережені до цього часу автентичні меблі у кімнатах та залах.

Шкода, що зараз туристи не мають змоги ознайомитися із цими красивими інтер’єрами. А їх би цілком можна було б після реставрації експонувати у вихідні, як це практикують у Європі для історичних споруд, у яких містяться офіційні державні інституції», – розповіла Лідія Горницька, котру як головного архітектора проекту реставрації неабияк здивувала стаття «Прокурори-махінатори» у додатку «Львівські новини» до газети «Експрес» від 18-25 року № 18.

«Дуже гучна назва статті спрямована в бік прокуратури, яка має свої професійні обов’язки, але питання реставрації слід було досліджувати всесторонньо й ознайомитися із тим, що відбувається на об’єкті та отримати коментарі в тих, хто там провадить роботи.

Зрештою, безпосереднє відношення до цього мають і замовники – управління капітального будівництва Львівської облдержадміністрації Львівської міськради, а також міське та обласне пам’яткоохоронні управління, підрядники й проектанти», – вважає Лідія Горницька, яка за 40 років праці в науковій реставрації досконало вивчила проблеми, що існують у пам’яткоохоронній галузі на державному та місцевому рівнях. Не останнім негативним фактором у переліку цих проблем є нестача коштів на реставрацію, або їхнє запізніле надходження.

Часто кошти, призначені для оплати реставраційних робіт, з’являються у розпорядженні підрядника наприкінці року і їх треба освоювати терміново, зважаючи при цьому на дотримання технологічних процесів, які вимагають певної послідовності й дотримання кліматичного режиму, щоб не спричинити пам’ятці іще більших збитків.

За словами Лідії Горницької, 2006 року управління капітального будівництва Львівської облдержадміністрації у зв’язку з браком коштів замовило інституту «Укрзахідпроектреставрація» тільки невелику частину проектно-кошторисної документації, якою було напрацьовано програму робіт з порятунку архітектурних пам’яток №№ 405М і 406М та визначено напрямки першочергових робіт.

Згодом, у 2008-2009 роках замовили документацію на виконання проектно-кошторисних робіт першочергових та протиаварійних заходів. Це передбачало опрацювання документації для дахів у зв’язку з їхнім аварійним станом.

«Згідно з чинними Державними будівельними нормами та іншими нормативними документами ці напрацювання є очевидно однією десятою частиною від проектних та виробничих робіт, які необхідно виконати на даній пам’ятці. Журналістам, що намагаються висвітлювати цю тематику, необхідно насамперед познайомитися з кухнею послідовності ведення робіт та нормативними документами, що регламентують їх виконання.

Тоді б не виникало таких не зовсім доречних порівнянь пам’яток та туалетів, що, як відомо, фінансуються з різних статей бюджету. Ніхто не заперечує: наші школи слід приводити до ладу, але й забувати про нашу культурну спадщину також не можна, бо вони – також для наших нащадків. На цьому об’єкті є безліч проблем, і не вина у цьому прокуратури, що тут розташована. Однак до збереження того, що нам залишили попередні покоління, слід докластися не тільки фахівцям, а усій громаді, – бодай розумінням та соціальним запитом на добру доглянутість, вивченість та популяризацію», – зауважила Лідія Горницька.

Необхідность виконання тих чи інших робіт на об’єкті визначають фахівці та відповідні інституції, які оцінюють технічний стан споруди та комісійно підписують акт технічного стану будівлі згідно з чинними ДБН. Докладне інженерне обстеження та висновок з рекомендаціями слугують основою проектних пропозицій. Це й підтверджують документи, які публікує ЗІК.

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»