Шевська вул.
Розмір зображення: 600:800 піксел
Слід знати, що вул.Шевська відома з документів з 1442 р.
Від північно-західного кута Ринку на захід прямує вулиця Шевська. Вона, найімовірніше, старіша навіть від самої площі Ринок.
Іще до того, як польський король Казимир ІІІ побудував площу наприкінці XIV століття, вулиця мала цю назву. Оскільки серед тодішніх польських ремісників шевців не було, цілком логічно припустити, що тут із давніх-давен селилися українці. Наприкінці XVI століття натрапляємо на назву До Хвіртки, бо вулиця виходила до Єзуїтської хвіртки в міських мурах. Із початку XVII століття вулицю називали Єзуїтською, оскільки вона сполучала Ринок із Єзуїтською колегією. Після того, як австрійська влада касувала орден єзуїтів 1773 року, в будинку колишньої колегії розмістилися адміністративні органи, і вулицю назвали Дикастеріальною (урядовою). З 1871 року її назвали Трибунальською, бо в ті часи в будинку колишньої колегії містився цивільний трибунал. Радянська влада з 1957 року назвала цю вулицю Народної гвардії імені Івана Франка на честь підпільної комуністичної організації, яку створили 1942 року у Львові для боротьби з німецькою окупацією. І нарешті 1990-го їй повернули автентичну назву, якої позбавили на майже 400 років. Шевську забудовано в стилі бароко, класицизму та неоренесансу.
Площа Стефана Яворського, яка примикає до вулиці Шевської, одержала свою назву 1992 року на честь уродженця Львівщини, видатного українського церковного діяча, ректора Києво-Могилянської академії (роки життя 1658-1722). До того площа носила ті ж самі назви, що й вулиця Шевська, за винятком періоду 1933-1941 років, коли називалася площею Яблоновського на честь того, що сюди з Валів Гетьманських (проспект Свободи) перенесли фігуру гетьмана Станіслава Яблоновського – захисника Львова від татар.
Це було п’яте й останнє місце перебування у Львові першого в Україні пам’ятника цивільній особі, виготовленого ще наприкінці XVII століття. Спочатку гетьман Яблоновський стояв навпроти Низького Замку, потім – у колегії Єзуїтів, далі на площі Святого Духа (площа Івана Підкови), із середини XIX століття – на Валах Гетьманських (біля нинішнього Національного музею) і, нарешті, 1932 року його поставили на цій площі, але, на жаль, 1944 року пам’ятник безслідно зник. Площу забудували у стилі класицизму та неоренесансу.
1979 року на площі встановили пам’ятник членам підпільної організації “Народна гвардія імені Івана Франка” (скульптор Садовський, архітектор Консулов), знаний у народі як “цирозна печінка” за схожість із цим медичним патологічним явищем. Пам’ятник демонтували на початку 1990-х. Під № 1 за часів Польщі містилося Акціонерне електричне товариство, нині тут Федерація футболу Львівської області, термінове виведення плям і магазин “Джинси”, на місці якого нещодавно містився магазин подарунків і сувенірів. 2005-го на куті Шевської та площі Яворського фабрику хімчистки “Сніжинка” потіснило бістро “Цитрус”.
Ілько Лемко
Джерело: “”, 24 листопада 2006 року, № 45 (45)