Спас Нерукотворний

Інв. № 1-2284.

39,5x30 см (з обрамленням 74x69 см).

Реставратор – Євген Манько.

Реставровано у 2003 р.

Основа ікони та різьба навколо неї виконана з однієї липової дошки. Левкас білого кольору клеєкрейдяний, товстий, щільний. Фарбовий шар – темперний та олійний живопис. Різьблене по левкасі тло та різьблене обрамлення. Позолочення.

Стан до реставрації

Частини різьби рухомі. По основі – повздовжні тріщини. Із звороту – поверхневі забруднення. У нижній частині твору втрачено фрагмент, у різьбу вбито металеві цвяхи, що проходять навиліт. У нижній частині на живописі та різьбі – незначні втрати левкасу та фарбового шару, його потертя. Кракелюр дрібно-сітчастий. Золочене тло перемальоване бронзовою фарбою. На виступаючих ділянках різьби – потертя позолочення.

Реставраційні заходи

Проведено антисептування з лицевого та зворотного боків. Скріплено рухомі частини різьби. Знято левкас та фарбовий шар. Усунуто поверхневі забруднення з обох боків ікони. Усунуто перемалювання бронзовою фарбою на золоченні. Усунуто поверхневі забруднення з фарбового шару та потоншено потемнілу лакову плівку. Затоновано місця втрат, подряпин та потертя фарбового шару. Живопис покрито захисним шаром лаку.

Опис

Ікона овальної, видовженої по горизонталі форми вміщена в картуш. Обабіч ікони симетрично розташовані позолочені різьблені фігурні завитки. У верхній частині різьби розміщений маскарон в формі людського обличчя з довгим хвилястим волоссям та стилізованими вусами. На золотому орнаментованому тлі ікони, майже на всій площині, зображено тканину з видовженим ликом Христа, об’єм якого передано за допомогою білильних висвітлень на виступаючих частинах лику. Вираз витонченого обличчя спокійний, задумливий погляд спрямований на глядача. Чоло високе, очі карі, широко відкриті, дугоподібні брови тонкі, ніс довгий, прямий, вуста маленькі й рожеві. Каштанове волосся довге, поділене посередині й гладко зачесане назад. Невеликі вуса та борода. Навколо голови – широкий золотий хрещатий німб з буквами-символами темно-вишневого кольору: W О Н. Вгорі, обабіч німбу, монограма написана літерами вишневого кольору: ΙΣ ΧΣ. Полотно з ликом Христа – світло-сірого кольору, а на відвороті праворуч – темно-сірого. Внизу тканина облямована двома тонкими червоними смугами. Полотно прикріплене до площини за верхні краї з боків та по центру. Складки передані темнішим сірим кольором.

Література

Драган Михайло, Пещанський Володимир, Свєнціиький Іларіон. Скит Маняв-ський і Богородчанський іконостас. – Жовкла, 1926. – С. 25. Іл. 2. табл. II.

Свєнціцький Ііларіон. Культурна праця Скиту Манявського // Скит Манявський та Богородчанський іконостас. – Жовква, 1926. – С. 20.

Овсійчук В. А. Майстри українського барокко: Жовківський художній осередок. – Київ: Наукова думка, 1991. – С. 290, 323.

Ярема В., о. Традиції і нововведення у побудові іконостасів XVII та XVIII століть у західних областях України // Православний вісник. – Львів, 1961. – №5 – 6. – С. 185.

Сидор О. Ф. Еволюція українського барокового іконостасу. Мистецькі студії. 1991. – № 1. – С. 32.

Скоп-Друзюк Галина. Іконографічні особливості ікон “Спас Нерукотворний” у творчості Йова Кондзелевича // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставтації. Доповіді та матеріали iv наукової конференції м. Луцьк, 17-18 грудня 1997 р. – Луцьк, 1997. – С. 29, ЗО.

Сидор Олег. Іконографія Ісуса Христа в давньому українському мистецтві // Київська церква. – Львів, 2000. – № 5(11). – С. 86, 87, 88. – Іл. С. 86.

Овсійчук Володимир, Крвавич Дмитро. Оповідь про ікону. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000. – С. 115.

Канарська Ольга. Іконостас церкви Воздвижения Чесного Хреста Скиту Манявського (1698- 1705) // Тематичний збірник Святопокровського жіночого монастиря Студійського Уставу. – Львів, 2000. – Вип. 5: іконостас Воздвиженської церкви Скиту Манявського. Каталог виставки відреставрованих ікон. Автор-упорядник Канарська О. – С. 35.

Виставки

Не експонувалася.