Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Церква Успіння

Церква Успіння

Розмір зображення: 720:960 піксел

Фото Стефана Таранушенка і Павла Жолтовського з експедиції Харківського музею українського мистецтва. 1920-і рр. (?) Опубліковано 21.11.2019 р.

Церква Успіння збудована в 16 ст., відновлена в 1669 р., про що зроблено напис на одвірку. Тридільна триконхова споруда; бічні конхи прямокутні, заглиблені в товщу стіни. У бані над серединою церкви є потайна кімната, куди ведуть сходи в стіні. Така ж кімната була над бабинцем, але в 1848 р. в церкву вдарила блискавка й її склепіння обвалилося. Мурована дзвіниця стоїть окремо від церкви [Сіцінський Ю. Вплив візантійсько-атенської архітектури на будівництво мурованих церков на Поділлю. – Записки наукового товариства ім.Шевченка, 1925 р., т. 138-140, с. 54]. [Гульдман В.К. Справочная книжка Подольской губернии. – Каменец-Подольский: тип.губ.правления, 1888 г., с. 513].

Церква Успіння збудована у 1669 р. (напис над південними дверима) – кам’яна одноверха, з окремою дзвіницею. Новий іконостас 1805 р. – 4-ярусний. Шанована ікона божої матері [Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9, с. 540 – 546].

Церква Успіння 16 ст., відновлена 1669 р. [Нариси історії архітектури України: дожовтневий період. – К.: Держбудвидав, 1957 р., список пам’яток].

У західному напрямі до замка примикає міська територія з вулицями, розгорнутими віялом, з великою торговельною площею, де колись стояли ратуша та інші торговельні й житлові споруди. Тут же була головна Успенська церква з оригінальними оборонними пристосуваннями. Збудована вона, мабуть, у XVI ст. одночасно з замком, а в 1669 р. перероблялася після пожежі. В плані вона тридільна, безверха; бабинець і неф перекриті напівциркульними склепіннями з розпалубками, а гранчастий вівтар – зімкнутими. Для оборони над бабинцем влаштовані бійниці, а над нефом – гранчаста двохярусна оборонна башта. Отже, в силуеті виходила звичайна тридільна однобанна церква. В ній були фрески, на одній з яких зображені ктитори і благодійники храму – межибізькі міщани з своїми дружинами і дітьми. Церква не збереглася до нашого часу [Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 277].

[Церква зруйнована злочинною московською владою, мабуть, у 1930-х роках.]