Монастир у бухті Панаїр

О.В. Лисенко, І.Б. Тесленко

Середньовіччя. Пам’ятник знаходиться в нижній частині східного схилу Аю-Дагу, за другою оборонною стіною, на висоті близько 40 м над рівнем моря, приблизно в 1,3 км від гирла р. Токата (Четтекє-Узень), на природній прибережній терасі над бухтою Панаїр (мал. 1:10, 28).

Об’єкт, можливо, відкрито в 1969 р. у процесі робіт Південнобережного загону (кер. О.І. Домбровський) Відділу античної та середньовічної археології Криму Інституту археології АН УРСР [Баранов, 1972, с. 252; Домбровський, 1974, с. 39; Домбровський, Столбунов, Баранов, 1975, с. 116–117]. В 1994–1996 р. його дослідження здійснювалося Південно-Кримською експедицією (кер. С.Б. Адаксіна) Державного Ермітажу Російської Федерації [Адаксіна, 1995, с. 15–18; 1996, с. 18–24; 1997, с. 27–30; 1997а, с. 11–13; 1997б, с. 109–115; 2002].

Більшу частину вивченої території займає комплекс споруд, огороджений стіною, складеною з місцевого каменю на вапняному розчині (ширина мурування – 0,85–1,25 м, цілість – до 2,7 м), з отвором у південно-східній частині (ширина – близько 1 м). Периметр підтрапецієподібний у плані, обмежовує площу близько 90–100 кв. м. Центральне місце в плануванні комплексу посідає храм (малий одноапсидний із прямокутним планом).

Орієнтований за лінією півд. зах. – півн. сх. (магнітний азимут – 72–75°).

Цілість – до 2,3 м, довжина – 7,10 м, ширина – 4,1 м, товщина стін – 0,6-0,9 м.

Апсида напівкругла, виступає на 1 м, ширина «плечей» – 0,5 м. Престол завширшки 0,61 м, завдовжки 1,47 м. Вівтарна перегорода була, певно, виготовлена з недовговічних матеріалів (збереглася канавка в підлозі), знаходилася в 1,13 м від престолу. В північно-західній стіні – полиця (у вівтарній частині, 0,38х0,40 м) і ніша (в наосі в 1,36 м від підлоги, 0,45х0,50 м, глибина – 0,29 м). У південно-східній стіні – віконна пройма.

До південно-західної прироблено лаву заввишки до 0,6 м. У кутах нефа – квадратні в перетину стовпи (0,22х0,22 м), на поздовжніх стінах – пілястри (0,2х0,4 м) на базах (певно, склепіння було коробове на підпружних арках). Вхід (завширшки 0,7 м) у південно-західній частині північно-західної стіни споруди. До церкви вели три східці. Підлога на останньому етапі існування будівлі була вимощена плитами. Стіни складені в перев’яз із необробленого каменю на тиньку (окремі архітектурні деталі виконані з вапняного туфу, капсельського черепашнику, крейдяного вапняку). Мурування дволицьове із забутуванням. Первісно інтер’єр храму прикрашали фрески, однак через деякий час після зведення будівля зруйнувалася (землетрус?), а при її реконструкції розписи прибрали.

З південного заходу до церкви примикали житлові(?) та господарські(?) будинки (складені на грязі, ширина мурування – 0,80-0,85 м, цілість – до 2,7 м), що періодично реконструювалися після катастрофічних обвалів. Навколо храму (в основному до півн. сх. – півн. зах. від нього) розташовувався некрополь.

Вивчено 16 могил, які містили останки 51 похованого.

За результатами розкопок виділено 3 етапи існування комплексу:

1) X–XI ст. – період до будівництва храму;

2) XII–XIII ст. – будівництво храму та обживання прилеглої до нього території;

3) XIV–XV ст. – перепланування у зв’язку з частковим руйнуванням приміщень, імовірно, в результаті землетрусу, що спричинив каменепад [Адаксіна, 1997а, с. 13].

Після розкопок архітектурні спорудження законсервовано. Серед знахідок уламки гончарних посудин (у тому числі піфосів, амфор, кухонного і поливного столового посуду IX-X – XII-XVI ст.), вироби з кістки (держак ножа?), скла (фрагменти посудин), металу (залізні цвяхи, кресало, підкова, фрагмент наконечника стріли, рибальські гачки, пряжка, бронзова підвіскаамулетниця, енколпіон, срібні хрест, ланцюг з підвісками у вигляді жаб, шпилька з навершям у вигляді півня, 2 бляшки з тисненим орнаментом у вигляді людських очей), монети Золотої Орди XIV–XV ст. і Кримського ханства XV–XVI ст., керамічні будівельні матеріали, вапняковий надгробок із грекомовною епітафією.

Література:

Адаксина С.Б. Раскопки монастырского комплекса на горе Аю-Даг // Отчетная археологическая сессия. Тезисы докладов. – СПб., 1995. – С. 15–18.

Адаксина С.Б. Работы Южно-Крымской археологической экспедиции в 1995 г. // Отчетная археологическая сессия. Тезисы докладов. – СПб., 1996. – С. 18–24.

Адаксина С.Б. Раскопки монастырского комплекса на горе Аю-Даг в 1996 г. // Отчетная археологическая сессия. Тезисы докладов. – СПб., 1997. – С. 27–30.

Адаксина С.Б. Исследования монастырского комплекса на юго-восточном склоне г. Аю-Даг // АИК 1994 год. – Симферополь, 1997а. – С. 11–13.

Адаксина С.Б. Историко-культурные связи средневекового Крыма в свете новых находок на Аю-Даге // Археология Крыма. – 1997б. – № 1. – С. 109–115.

Адаксина С.Б. Монастырский комплекс X–XVI вв. на горе Аю-Даг. – СПб., 2002. – 116.

Баранов І.А. Нові середньовічні пам’ятки на горі Аю-Даг // Археологічні дослідження на Україні в 1969 р. – К, 1972. – Вип. IV. – С. 250–253. Домбровский О.И. Средневековые поселения и «исары» Крымского южнобережья // Феодальная Таврика – К, 1974. – С. 5–56.

Домбровский О.И., Столбунов А., Баранов И.А. Аю-Даг – «Святая» гора – Симферополь, 1975. – 135 с.

Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 636 – 638.