Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Садиба Чечелів

Садиба розташована на підвищеній частині лівого берега річки Случ, яку тут перегороджено греблею, що формує навпроти садиби розлогий (площа – понад 30 га) став, витягнутий у напрямку захід – схід.

Садибу засновано в 1-й половині XVIII ст. землевласниками Хоєцькими. На початку XIX ст новий власник – гайсинський староста Петро Чечель перетворив раніш занедбану садибу в цілісний архітектурний ансамбль. У внука Петра Чечеля – Якова, котрий загинув у польському повстанні 1863 р., садиба була конфіскована і в 1870 р. продана купцю К.Ляшкову, від якого перейшла у володіння Угримових.

Останній власник садиби – М.П.Шестаков на початку XX ст. побудував млин і муровану огорожу парку та облаштував у палаці калориферне опалення. Тут гостювали видатні громадські та наукові діячі, серед яких були історик І.Стороженко, юрист А.Коні та ін.

Ансамбль садиби складається з палацу, старої брами з прибрамною групою будівель, господарського корпусу (ймовірно, кухні), парку та ставка, а також новобудов початку XX ст.

Прибрамна група будівель зведена одночасно з палацом (1814 р.) і складається з головної брами, двох одноповерхових корпусів та “китайського” гостьового павільйону, об’єднаних декоративною стіною. Два складні за формою рустовані стовпи-пілони брами з хвіртками завершуються кам’яними вазами. Безпосередньо над хвіртками раніше були розміщені скульптури левів з амурами (нині леви перенесені до портика паркового фасаду палацу). Корпуси, розташовані симетрично обабіч брами, мають по фасадах двоко-лонні ґанки. Павільйон для гостей вирішено в класицистичних формах, але з неоготичними вікнами й угнутою “японською” покрівлею.

Таке поєднання форм віддзеркалює пошуки нової стилістики, не скутої класицистичними канонами. На початку XX ст. павільйон був пристосований під холодильник, конструкція якого в технологічному відношенні становить певний інтерес і в наш час.

Парк заснований одночасно з садибою (наприкінці 1-ї чверті XIX ст.) і сформований у два періоди. Первісно він не сягав на сході далі старої в’їзної брами, а на півночі – окружної алеї. Збільшення парку на північ та схід відбулося за нового господаря наприкінці XIX – на початку XX ст. з метою влаштування на цій території існуючого й досі просторого плодового саду. Розпланування центральної регулярної частини парку в основних рисах збереглося (під’їзна алея, коло), але його західна пейзажна частина зазнала значних змін внаслідок невдалого розміщення будинку сільськогосподарської дослідної станції.

Садиба є одним з блискучих творів палацово-паркової архітектури України зрілого класицизму.

Є.В.Тиманович

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 269 – 270.