Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Самчики

І ти, Брут?

27 вересень 2009 at 4:45 PM

З подільським Версалем пов’язані як мінімум три популярні перекази: про втоплену статую Буди, про розтрощені ялинами бюсти Леніна і парочку левів. Чесно признаюсь, що нічого нового я про Самчики не розкажу, тож безсоромно перекажу всі три історії.

Почну з левів. Веселий зустрічав гостей маєтку, сумний – проводжав. Або навпаки. Під час реконструкції скульптури перенесли прямо до входу в палац, тож тепер веселий і сумний дивляться одне на одного. На фото, як ви розумієте, сумний лев.

Взагалі-то належало б починати не з левів, а з історії створення маєтку. Самчики (або Замчики) – село відносно давнє, відоме десь з середини XVI століття. Тоді ці землі отримує у власність Костянтин Острозький.

Після згасання роду Острозьких їх численні маєтності отримують нових власників. Самчики переходять з рук в руки аж поки не дістаються роду Хоєцьких. Януш Хоєцький, “воєнноначальник українських полків”, у 1725-му будує на березі Случі свою резиденцію.

Від епохи Хоєцьких до наших днів дожила й місцева церква Параскеви П’ятниці з дзвіницею.

Нащадки з родини Хоєцьких вимушені були відстоювати право на свій спадок в суді: на Самчики претендували інші багатії, Любомирські. Крапку в суперечці поставив продаж маєтку в 1791-му році гайсинському старості Петру Чечелю.

Новий власник, який виявився нащадком Яна Хоєцького, задумав масштабні перебудови родового помістя.

Чечель для втілення своїх мрій запрошує видатних західних фахівців: польського архітектора Якуба Кобіцького, італійського скульптора Жана Батіста Цегляно, ірландського ландшафтного майстра Діоніса МакКлера.

Майже двадцять гектарів огороджують муром, за яким ховаються будівлі палацу з фонтаном, капличкою, оранжереєю й кількома господарськими будівлями.

Обидва входи палацу прикрасили портики.

З паркового боку – з численними колонами й барельєфами богинь Помони і Церери (обидві богині мають стосунок до підвищення врожайності, особливо у кризовий період).

З боку озера над портиком замутили якийсь лицарський герб.

Інтер’єрів палацу я не побачив, тож процитую Дмитра Антонюка.

Внутрішні покої палацу складали просторі, але в той же час затишні зали. Великий (Червоний) виконував функції їдальні. Римський зал поділили тосканськими колонами, що підтримують балку, вкриту ліпленням із зображенням давньоримської зброї. Круглий (Блакитний) зал накрили куполом з ліпними орлами. На фризі Зеленого залу були поміщені голови міфічних красунь, а міжвіконний простір заповнили розписами за мотивами легенди про ріг достатку.

Гості маєтку мали можливість дерев’яними містками дійти мало не до середини порослого ліліями озера.

На дні цього озера більшовики втопили статую Будди. (Це я не забув і переказую другу легенду). Колись вона була встановлена у Китайському павільйоні – ще одній будівлі маєтку.

Петро Чечель влаштовував у своєму палаці величезні гулянки. Сотні гостей, бувало, весело проводили тут час. У навколишніх лісах іноді по кілька днів тривали “королівські лови”.

Ця безтурботність не завадила патріотично налаштованому шляхтичу взяти участь у антиросійському повстанні. В результаті – поранений Петро опиняється у полоні, а всі його маєтності продаються з аукціону з доходом до царської казни. Самчики купує житомирський купець Купріян Ляшков.

За кілька років, в 1870-му, маєток перепродують. Новий власник – московський дворянин Іван Угрімов. Садиба потрапила в добрі руки, маєток належно доглядається. Продовжуються і традиції гостинності – в Самчиках бувають знані люди імперії.

Проте через сімейні обставини Угрімови вимушені продати помістя. Останнім власником стає Михайло Шестаков, котрий до того працював в Угрімова управляючим.

За Шестакова Самчики переживають ренесанс. Він переплановує парк, здійснює деякі інші перебудови. А головне – намагається комерціалізувати помістя, на дворі ж бо XX століття.

На ці справи часу в нього залишалось геть небагато. Бо після революції маєток деякий час стоїть пусткою й занепадає. Палац будуть використовувати під житло, лікарню, піонерський табір. Паркет палять, статуї розбивають, інтер’єри нищать.

Тут саме час згадати про третю легенду. Переказують, що на встановлений перед палацом бюст Леніна кілька разів падали дерева. Немов у якості помсти за наругу.

У повоєнний час тут розміщується дослідна агростанція. За її господарювання суттєвої шкоди було завдано парку. Було безповоротно знищено численні господарські будівлі. Лише в 1990-му Самчики оголошуються музеєм. З 1997-го офіційна його назва Державний історико-культурний заповідник “Самчики”.