Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Чи матиме друге дихання Сатанівська фортеця?

Ірина Олійник

Дата: 07.06.2011

Одну з найцікавіших і, не виключено, найстаріших оборонних споруд на Поділлі – Сатанівську фортецю – збираються реставрувати. А ще місцева влада шукає спонсорів, щоб поруч збудувати готельний комплекс.

Якщо дивитися на сатанівську фортецю з боку Збруча, вона й досі видається неприступною і вражає величчю. Хоч скептики і кажуть, що нині вона не може конкурувати з красою кам’янець-подільської чи меджибізької твердинь, свого часу ці укріплення нічим їм не поступалися. Аж доти, поки сатанівчани активно не підтримали польське повстання: після кривавого штурму царські війська захопили місто, і оборонні вали майже повністю знищили.

Рай для дослідників

З боку селища фортецю можна впізнати за височенним червоним цегляним димарем. Він зовсім не вписується у ансамбль старовинних мурів, яким уже приблизно півтисячі років. Та й збудували його, власне, не для замку, а для приміщення цукроварні, котра діяла тут понад століття. За той час фортечні підвали прилаштували під каналізаційні мережі підприємства і саме через його діяльність частину пам’ятки просто зруйнували. Немає вже в’їзної брами, будинків, частини стін, по подвір’ю розсипаний щебінь, але замок все одно привабливий і, наперекір усім негараздам, чудово зберігся.

Нині сатанівчани мріють про те, щоб дати фортеці-замку нове дихання. Бо хоч частина укріплень чудово дожила і до наших днів, не раз замок піддавався ризику бути понівеченим сучасниками.

«Кілька років тому до фортеці навідалися молодики аж Тернопільщини, – пригадує селищний голова Сатанова Альберт Собков. – Підігнали вантажівку до замкових стін, почали розбирати кількасотлітні кам’яні мури… Ми вчасно викликали правоохоронців. Щоправда, хлопці виправдовувалися, що це ліквідатори цукрового заводу дали «добро» брати камінь з фортечних стін. Цих вандалів тоді затримали, а справу передали до суду».

Корінні сатанівчани свою місцеву твердиню бережуть, як можуть. Цьогоріч розчистили територію від кущів бузини. Прибрали сміттєзвалища, які залишили після себе все ті ж ліквідатори цукроварні. Місцева влада планує пам’ятку архітектури реконструювати. Свого часу відновлення фортеці планувалося ще у 70-ті роки минулого століття, однак коштів тоді так і не знайшлося. Нині – для цього потрібні мільйони. А їх, ані в державній казні, ані в місцевій, – немає.

«План реконструкції в архівах зберігся, – розповідає Альберт Собков. – За ним, планувалося відновити п’ятикутну форму фортеці, вежі. Тож маємо надію, що кошти все ж коли-не-коли знайдуться. Зараз шукаємо меценатів, які б не лише довели до путя пам’ятку архітектури, а й, наприклад, збудували поблизу готельний комплекс, об’єднавши усе в єдиний архітектурний ансамбль. Адже Сатанів з його чудовою природою, цілющими водами все більше і більше приваблює відпочиваючих».

Щоправда, перед цим, сільський голова планує залучити спеціалістів для проведення археологічних розвідок. «Як не дивно, але археологічних розкопок вчені тут не проводили, – зізнається він. – Лише обстежували пам’ятки архітектури. Однак, історики стверджують, що територія замку – рай для дослідників.

Ось наприклад, тут, де ми зараз з вами стоїмо, є підземний хід, який, ймовірно тягнеться аж за Збруч. Старожили переказують, що він з’єднаний зі Свято-Троїцьким монастирем. Колись тим ходом місцеві жителі ішли три сотні метрів, аж поки не згасла свічка, далі – побоялися. Сатанів – увесь на таких ходах, але досі дуже мало досліджений».

До кожної пам’ятки вартового не приставиш

Альберт Собков зізнається, що збереження місцевих пам’яток, в тому числі і фортеці, – справа рук самих сатанівчан. Коштів держава на такі цілі не виділяє. Тож знайти людину, котра б задарма дивилася за старожитностями, трапляється рідко.

Але в Сатанові таких «вартових» знайшлося аж двоє. Один з них доглядає за міською в’їзною брамою, збудованою ще у XVІ столітті. Свого часу доволі занедбану унікальну пам’ятку Вячеслав Косик довів до ладу, розчистив від сміття, а нині поруч – в колишньому сільпо – створює музей, який незабаром розповідатиме гостям та жителям містечка про свою славну історію.

Неподалік – ще одна пам’ятка Сатанова, котра знайшла свого господаря. Це давня єврейська синагога. Нині за святинею дивиться пенсіонер Борис Слободнюк. Він мешкає якраз навпроти, тож з радістю згодився вартувати біля старої споруди «за спасибі», а заодно й берегти її від людей з лихими намірами.

Вартового, який би доглядав за Сатанівським замком, наразі ще не знайшлося. Тож іноді на її міцні мури зазіхають такі собі шукачі халявних будматеріалів. І для місцевих дітлахів фортечні мури – теж гарне місце для забав. І дарма, що кожен камінець тут – на вагу золота. Тож, зізнається Альберт Іванович, доводиться проводити роз’яснювальну роботу в школах, дитячих садках, розтлумачувати, в чому ж цінність цього «кам’яного муру».

Про замок

Якщо вірити історикам, то сатанівський замок-фортецю збудували литовські феодали Одровонжі для захисту міста від турецько-татарських набігів. В плані він п’ятикутний, не зовсім правильної форми. До наших часів збереглися лише три башти. З них відкривається неповторний краєвид на долину Збруча та Подільські Товтри…

«Неподалік фортечних стін до наших часів збереглася кругла порохова башта – унікальна споруда, зведена задовго до відомих документальних згадок про поселення, – розповів нам краєзнавець Ігор Олійник. – Ця башта – унікальна пам‘ятка архітектури – досить рідкісний зразок мурованого будівництва XII-XIII століття, тобто часів Польсько-Литовської доби». [Дурниці]

Пізніше, наприкінці ХVІ століття, замок відбудували подільські магнати Сенявські. Замок був обнесений мурами, на всіх кутах якого стояли вежі. У вершині цього пентагона височіла давніша кругла вежа замку Ондровонжів. Ті дві, що нині збереглися над Збручем, стояли в основі п’ятикутника. Мури, що з’єднували башти, мали подвійні стіни: зовнішні та внутрішні. А ось з боку Збруча, враховуючи неприступність скелі, мури були ординарні. Цікаво, що у 1711 році два дні у Сатанівському замку перебував російський цар Петро І.

З 1895 до 2005 року на території Сатанівської фортеці діяв цукровий завод, який входив у десятку кращих цукроварень України.

Джерело “Є”