Могила Красовицького З.Й.

Віра Павленко

Могила Красовицького З.Й., 2008, Пам’ятник (іст., мист). Неподалік від центрального входу на кладовище, праворуч.

Розміри: заг. висота пам’ятника – 2,5 м.

Красовицький Зиновій Йосипович (27.11.1923, м. Середина-Буда Сумської обл. – 22.08.2008, м. Кельн, Німеччина) – заслужений лікар України, вчений, професор.

1924 сім’я Красовицьких переїхали до м.Суми. 1941 закінчив 10 класів Сумської середньої школи № 4. У червні 1941 призиваний у ряди Радянської Армії. У червні 1943, після проходження прискореної підготовки військфельдшерів у Куйбишевській військовомедичній академії,отримав звання лейтенанта медичної служби і направлений на фронт.

Як військовий фельдшер мотострілецького батальйону 1-ї Гвардійської танкової армії приймав участь у боях на Курській Дузі, визволяв Сумщину, Україну, Білорусію, Польщу, воював у Німеччині. Виніс з поля бою 178 поранених.Чотири рази був поранений. Останнє, найважче, поранення отримав у Берліні 28 квітня 1945. Йому було ампутовано ногу. За бойові подвиги був нагороджений орденами Червоного Прапору, Вітчизняної війни І та ІІ ступеню, двома орденами Червоної Зірки.

1948 з відзнакою закінчив Харківський медичний інститут. З червня цього ж року протягом 52 років працював у м.Суми. Спочатку у Сумському облздороввідділі на посаді завідуючого відділом кадрів. З 1956 завідував інфекційним відділенням другої, потім – четвертої міських лікарень, одночасно виконуючи обов’язки обласного інфекціоніста.

1960 захистив кандидатську дисертацію. З 1976 завідував інфекційним відділенням першої міської лікарні, що згодом стало школою передового досвіду в Україні. За успіхи у розвитку інфекційної служби З.Красовицького нагороджено срібною медаллю ВДНГ.

1980 отримав вчену ступінь доктора медичних наук. 1966 присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України». Працюючи з 1992 головним лікарем інфекційної лікарні, створеної ним, активно впроваджував у клінічну й епідеміологічну практику нові методи діагностики, лікування і профілактики інфекційних хвороб. На базі обласної інфекційної лікарні під керівництвом З.Красовицького була розгорнута науково-виробнича діяльність, організовані неординарні структурні підрозділи.

У вересні 1996 став завідуючим кафедрою інфекційних хвороб медичного факультету Сумського державного університету, в організації і становленні якого приймав активну участь. У березні 2000 присвоєно звання професора. З.Красовицький – автор близько 200 наукових праць у вітчизняних та в міжнародних виданнях.

Неодноразово обирався депутатом Сумської міської ради, був постійним членом правління наукового товариства інфекціоністів СРСР та України, міжнародного товариства алергологів та імунологів. Плідна наукова та практична діяльність лікаря була високо оцінена державою. Він нагороджений орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, «За заслуги» ІІІ ступеню, Богдана Хмельницького ІІІ ступеню.

Рішенням Сумської обласної ради у 2003 обласній інфекційній клінічній лікарні присвоєне ім’я її засновника – З.Красовицького У листопаді 2004 на фасаді лікарні відкрито барельєф видатного лікаря.

Останні роки життя провів у Німеччині, куди переїхала вся його родина. Помер 22 серпня 2008 в Кельні. За останнію волею небіжчика його прах перевезено на рідну землю. Поховано З.Красовицького 29.08.2008.

Пам’ятник (2010), виконаний з монолітної брили білого граніту, встановлено на невисокому стилобаті. Скульптура вирізняється реалістичністю образного вирішення.

Лікар зображений під час короткого перепочинку. Білий халат, стетоскоп – асоціативнозмістові пластичні елементи, що вмотивовують ситуацію лікарні. Та образ розкривається не тільки через зовнішні атрибути , а й через внутрішню психологічну насиченість. У спокійних рисах немолодого, стомленого життям обличчя, у дещо зсутулених плечах і примружених добрих очах передано вдачу врівноваженої, мудрої і самовідданої людини.

Зернистість граніту, підданого механічній обробці добре узгоджується із загальним сприйняттям пам’ятника. Фактурне розмаїття матеріалу у різних частинах додає йому виразності. На чоловому боці постаменту – анотаційний напис та присвята: «Самому дорогому и любимому человеку, врачу, гражданину от семьи, друзей, коллег, благодарных пациентов».

[Красовицкий З. И. По тернистым дорогам жизни. (Записки медика – ветерана Великой Отечественной войны) : Автобиографический очерк / З. И. Красовицкий. – Сумы: Сумской завод НЭМ, 2006. – 352 с.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 222 – 223.