Середня школа для дівчат
Олена Кузьменко
Розмір зображення: 1531:909 піксел
Фото 2008
Будинок середньої школи для дівчат, 1904 (архіт.). Вул. Істоміна, 18. Збудований з відступом від червоної лінії забудови вулиці.
Двоповерховий цегляний, прямокутний в плані, обернений головним фасадом на вулицю. Дах металевий. Композиція головного фасаду представлена класичною симетричною схемою: центральна частина двоповерхова з парадним входом по центру, до двоповерхової частини примикають одноповерхові крила будівлі.
Центральна частина і бічні крила підкреслені кутовими ризалітами. Створений ефект конструктивної структури будівлі не маскується, а утворює на зовнішній поверхні стіни своєрідний візерунок з пересічних вертикальних і горизонтальних ліній з декоративною обробкою. Фасади будинку викладені з теракотової і світло-бежевої цегли, що робить його привітним, немов випромінюючим сонячне тепло. Вікна – найрізноманітнішої форми і величини: прямокутні, напівциркульні, зі злегка зігнутою під замковим каменем перемичкою з витонченими палітурками рам, групуються парами і органічно входять в ритм фасадів.
Дерев’яні різьблені двостулкові двері парадного входу з малюнком у вигляді круга і трьох вертикальних прорізів (стиль «сецессіон») мали напівциркульне вітражне навершя. Кутові частини будівлі оброблені пілястрами з арочними нішами. Фасади будівлі розчленовані на поповерхові яруси горизонтальними поясами. Створена ілюзія ярусної побудови.
Спостерігається монументальність і декоративна виразність, досягнута крупним розчленовуванням об’ємів і силуетами аттикових частин, що нагадують готичні вимперги з вікнами люкарнами.
У оформленні фасадів будівлі архітектор широко використовував декоративні мотиви «югендстилю», «сецессіона», фахверкових будинків, майстерно стилізував німецьку готику 16-17 ст. Архітектурне рішення будівлі виражало ідеї сучасних німецьких романтиків: прагнення до синтезу мистецтв, віру в можливості мистецтва впливати на життя своїми засобами, злитися з нею у величезному загальному святі, утопічну мрію-красою вплинути на світ, переробити його.
Внутрішнє планування коридорне, з великими світлими класними кімнатами, кімнатою для вчителів. На першому поверсі було 4 класних кімнати і житлове приміщення для вчителя. У підвалі була кімната для шкільного двірника. На другий поверх ведуть широкі металеві сходи з красивими литими поручнями. На сходинках можна прочитати імена меценатів «Лепп і Вальман». На другому поверсі була розташована велика аудиторія – зала для уранішньої проповіді. У залі була влаштована сцена, тому приміщення часто використовувалося для проведення зборів і літературних вечорів. Для обігріву приміщень в холодний час були викладені печі.
Однією із засновників школи стала Катаріна Вальман – дружина заводчика Андреаса Вальмана. Вона пожертвувала 10 тис. 175 крб. на будівництво цієї школи. У 1910 вчитель школи П. Бузук створив перше в Росії Хортицьке товариство охоронців природи. На згадку про цю подію на головному фасаді встановлена меморіальна дошка.
Школа збереглася до наших днів в колишньому вигляді (окрім крівлі, дах під шифером). За радянських часів до школи прибудували додаткові корпуси, і вона продовжує функціонувати як середня загальноосвітня школа № 81. Будинок менонітської школи для дівчат колонії Хортиця – Розенталь є пам’яткою архітектури поч. 20 ст.
[Into the past Buldings of the Mennonite commonwealth. – 1996. – P. 180.]
Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 173 – 175.