Менонітська колонія Хортиця – Розенталь

Олена Кузьменко, Ольга Чайка

Розмір зображення: 1003:1505 піксел

План-схема 1915.

Менонітська колонія Хортиця – Розенталь, 1789 (містобуд.). Вул. Істоміна, вул. Зачиняєва, вул. Шушенська.

Колонія Хортиця, що заснована в 1789, була однією з перших менонітських поселень на Півдні Росії. Вона розмістилася вздовж відрогів річки В. Хортиця, яка впадала в р. Дніпро, звідси і назва колонії. Первісно, в колонії Хортиця поселилися 34 сім’ї.

Перша вулиця пролягла паралельно річці зі східного боку. Незабаром проклали ще одну вулицю з протилежного боку річки, також паралельно їй. Першу вулицю назвали Старий ряд (вул. Шушенська), друга вулиця отримала назву – Новий ряд (вул. Зачиняєва). Пізніше обидві вулиці з’єдналися в південній частині в одну, яка стала Головною вулицею (вул. Істоміна). Ця вулиця отримала своє продовження на території сусідньої менонітської колонії Розенталь.

Колонія Розенталь була заснована в тому ж 1789, розташовувалася південніше. Засновниками її були 20 менонітських сімей. Назва колонії походить від розташування в долині річки саду троянд. Ця квітка, емблема Христа і діви Марії, була найшановнішою квіткою у менонітів.

Колонії Хортиця і Розенталь мали суміжну межу по осі загальної вулиці (вул. Комінтерну).

Багато громадських будівель були побудовані спільно для сумісного користування. Загальноосвітні та лікувальні установи були доступні для мешканців обох колоній.

Адміністрації Хортиці підпорядковувалося 18 сіл. Будинок волосної управи збудували на Головній вулиці (вул. Істоміна, 10). В її обов’язки ведення входило справ з виборними сільськими управами, школами, судами, фондами сиріт, лісництвом, пожежною безпекою, оформлення земельних ділянок для нових поселень, будівництво шляхів і мостів. В Хортиці-Розенталі, крім фабрик і заводів, був зареєстрований 131 вид комерційної діяльності.

Головною спорудою колонії була церква (вул. Істоміна, 4). Коли перша церковна будівля перестала виконувати потреби прихожан (була невеликою), її розібрали і перенесли в колонію Нейдорф. На місці старої церкви у 1835 збудували нову двоповерхову споруду (вул. Істоміна, 14). Скромне оформлення фасадів було вирішене рівномірним ритмом вікон. Будівля мала високий двоскатний черепичний дах. Внутрішнє оформлення церкви нагадувало менонітську церкву в Пруссії в місті Гебудиге.

Головний вхід знаходився прямо навпроти кафедри. Інтер’єр був традиційним для голландських і прусських менонітських церков, в яких кафедра розташовувалася на повздовжньому боці зали. Регент хору містився на маленькому балкончику, ліворуч від кафедри. Галерея для хору була виконана в південній частині церкви. Жінки і діти розташовувалися внизу в залі, чоловіки на балконах. У 1935 церкву використовували під кінотеатр. У роки війни в будівлі відновили церковну службу, але ненадовго. Тепер споруда церкви перебудована під Будинок культури. У 1999 на фасаді будинку колишньої церкви нащадки перших поселенців встановили меморіальну дошку.

Значну увагу меноніти приділяли освіті. Середня школа в Хортиці була створена в 1842 Перший капітальний будинок школи був збудований у 1870 по Головній вулиці (вул. Істоміна, 16). У 1890 були організовані дворічні педагогічні курси і на тому ж подвір’ї збудували зразкову школу.

У 1904 в Розенталі побудували середню школу для дівчаток (вул. Істоміна, 18). В будівництві школи велику допомогу надали заводчики Лепп, Вальман та їх дружини. Будинок збудований в стилі «югендстиль». У 1910 вчитель цієї школи П. Бузук створив перше в Росії Хортицьке товариство охоронців природи.

У 1912 закінчено будівництво вчительської семінарії (вул. Комінтерну, 4). Офіційно її відкрили восени 1913. Ця установа готувала вчителів. В будинку розташовувалося крім кабінетів, три великі класи і зала, що використовувалася не тільки для шкільних вистав, але і для громадських зборів.

Перед Першою світовою війною вдова Вальмана Катарина почала будівництво споруди для розміщення в ній дитячого садка (вул. Комінтерну, 7, 7а). Вона закінчила в Німеччині спеціальні курси з організації дитячих дошкільних закладів. Будинок архітектурно нагадував замок, побудовано в стилі «югендстиль». Завершити будівництво зашкодив початок війни. Будівництво закінчили вже в 1930. В ньому розташували квартири вчителів. Тепер тут міститься відділ освіти Запорізької районної державної адміністрації.

До 1915 в колонії Хортиця – Розенталь були створені всі зручності для життя з розвиненою інфраструктурою. До цього часу були збудовані книжкова, взуттєва, годинникова та інші крамниці. Функціонував банк Нібура (вул. Істоміна, 17). З ініціативи Йоганна Леппа в 1910 були збудовані телеграф і пошта (вул. Лікарняна, 11), лікарня (вул. Лікарняна, 15), аптека (вул. Істоміна, 50). Працювала друкарня (вул. Істоміна, 64). Послуги мешканцям колонії надавало фотоательє Пітера Ремпеля.

В колонії було відкрито ряд виробничих підприємств. У 1850 Пітер Лепп збудував завод сільгосптехніки (вул. Істоміна, 31). У 1880 його зять Андреас Вальман приєднався до нього. Підприємство стало називатися «Лепп і Вальман». До 1918 підприємством керував Йоганн Лепп – онук засновника династії Пітера Леппа. Йоганн Лепп сприяв розвитку освіти в менонітській колонії. Завдяки йому було засноване фабричне училище для робітників, збудував школи для дітей робітників заводу. За заслуги перед суспільством Міністерство освіти нагородило Йоганна Леппа золотою медаллю на честь 300-річчя династії Романових.

Абрагам Копп в 1864 відкрив кузню в Хортиці. У 1874 він збудував майстерню по виготовленню сільськогосподарського обладнання і в 1877 значно її розширив (вул. Зачиняєва). У 1888 Копп відкрив філіал заводу в Шенвізе. До поч. 20 ст. завод Коппа став найкрупнішим менонітським підприємством Півдня Росії.

Корнеліус Гильдебранд спочатку відкрив майстерню з ремонту годинників. За допомогою наставника Пітера Леппа він увійшов до машинної індустрії з виробництва знарядь для сільського господарства (плугів і віялок). Майстерня з часом переросла в крупний завод «Гильдебранд і Прісс» (вул. Шушенська, 13), на якому працювали 200 чоловік. У 1890 він відкрив філіал заводу в Шенвізе, поряд із залізницею.

На території колонії Розенталь (р-н вул. Істоміна) знаходилися піщаний і глиняний кар’єри. Виробництвом цегли і черепиці займалися Классен (у Хортиці, вул. Зачиняєва) і Гильдебрант (у Розенталі, в районі 171 вул. Істоміна і річки Канцеровки). Два цегляні заводи в Розенталі мав Йоганн Пеннер.

З 1804 почав працювати завод по виробництву годинників Крюгера (вул. Істоміна, 106).

Мукомольний бізнес в Хортиці очолював Нібур і Гесс. Їх млини знаходилися поряд (вул. Зачинаяєва). У мукомола Г. Діка житловий будинок знаходився в Хортиці (вул. Істоміна, 33), а млин через двір – в Розенталі (вул. Істоміна, 35).

Тепер територія колишньої менонітської колонії Хортиця – Розенталь в адміністративно-територіальному відношенні входить до Ленінського району м. Запоріжжя, як Верхня Хортиця. Багато будівель колишньої менонітської колонії збереглося і є пам’ятками архітектури і містобудування.

[Державний архів Запорізької області – Ф. 30, оп. 1, спр. 122, 213; Into the past Buldings of the Mennonite commonwealth. – 1996. – P. 180.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 168 – 171.