Запорізький абразивний комбінат

Тетяна Кригульська

Будівля заводоуправління Запорізького абразивного комбінату, в якому працював Порада О. М. (іст.). Вул. Димитрова, 44. У південно-східній частині міста, на території Шевченківського району.

Будівля із скла та бетону. Корпуси комбінату займають площу 45 га. Працює 5 основних цехів. Одне з найбільших підприємств Європи, що має виробництво із завершеним циклом випуску різноманітної абразивної продукції.

Побудований у 1939 як Дніпровський карборундовий завод на чолі з першим директором П. Решетняком. У довоєнний період уперше в практиці абразивного виробництва тут існувало механізоване завантаження карбіду кремнію в водному середовищі.

З початком Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу карборундовий завод перебудував свою роботу на оборону. Цех ширпотребу був використаний для виготовлення карборундових і силоксинових кругів на замовлення оборонних підприємств міста. 19.08.1941 почалася евакуація заводу в Ташкент.

Після визволення м. Запоріжжя уряд намітив шлях відбудови підприємства.

29.03.1945. Раднарком СРСР зобов’язав Наркомат станкобудівництва розробити до 15.09.1945 технічний проект відбудови і реконструкції Запорізького карборундового заводу. 10.10.1949 зруйнований завод був відроджений як завод абразивних виробів, і видав перші тонни карбіду кремнію. 10.05.1966 завод перейменовано на Запорізький абразивний комбінат.

У 1964 – 1998 колектив підприємства очолював Порада Олексій Миколайович (17.06.1928, Кривий Ріг – 10.02.2001, Запоріжжя) – доктор технічних наук, професор, член Академії інженерних наук України, академік Нью-Йорської академії наук, заслужений машинобудівник України (з 1993), Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Герой Соціалістичної Праці (1981), почесний громадянин Запоріжжя (звання присвоєно рішенням Запорізької міської ради № 14 від 29.01. 1998).

Народився 17 червня 1928 року в місті Кривому Розі (нині Дніпропетровської області) в сім’ї робітників,.

У 1946 – 1951 навчався в Дніпропетровському металургійному інституті, отримав спеціальність інженера-металурга. У 1951 – 1964 працював на заводі «Дніпроспецсталь». У 1964 – 1998 – директор Запорізького заводу абразивних матеріалів, генеральний директор концерну «Запоріжабразив», голова правління ВАТ «Запорізький абразивний комбінат». У 1997–2000 – голова ради засновників «Тавридабанку». Автор 90 наукових праць, зокрема співавтор книги «Электротермия неорганических материалов».

30.12.1985 після приєднання до головного підприємства Пологівської та Іршавської філій комбінат реорганізували у виробниче об’єднання «Абразивний комбінат».

Зараз це ПАТ «Запорізький абразивний комбінат».

[Ботнер Ю.А., Павлова Л.В., Репин В.Б. В постоянном поиске. Очерки истории Запорожского ордена Ленина ПО “Абразивный комбинат им. 50-летия Советской Украины”. – Днепропетровск, 1989. – С. 66-174; Гиммельфарб А.М., Клименко Н. Встречи на Запорожье. – Днепропетровск, 1980. – С. 43-44.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 81 – 82.