Жуковського вул.

Лариса Малихіна

Жуковського вулиця, кін. 19 – поч. 20 ст. (архіт., іст., містобуд.). Орієнтована з півдня на північ, завдовжки ≈ 3,0 км. Бере початок зі зламу вул. Трудової і з’єднує важливі історичні зони міста – місце форштадту Олександрівської фортеці та більш пізній за часом осередок старого Олександрівська.

Кордон форштадту окреслюється сучасними вулицями Жовтневою, Горького, Тургенєва, Чекістів, а північна його межа проходить по вул. Жуковського. Будівництво форштадту розпочалося в 1771. У 1777 він став центром Павлівської провінції Азовської губернії; 1785 його перетворено на Олександрівський посад, що й дав початок місту.

У кін. 19 – на поч. 20 ст. Олександрівськ перетворився на помітний торговий центр. Чотири рази на рік тут проходили ярмарки, на які з’їжджалися селяни майже з усього повіту. Ярмарки тривали до 7 діб і мали оборот у 50 – 75 тис. крб. Місце, де проводилися ярмарки, у 1895 отримало назву вул. Ярмаркової, перейменованої у 1902 на вул. Жуковського, на честь поета В. Жуковського. Ця назва збережена до сьогоднішніх днів.

Початок формування об’ємно-просторової композиції вулиці було покладено у кін. 19 – на поч. 20 ст. Периметр забудовувався одно-, двоповерховими будівлями. Збережені архітектурні споруди цього часу вирішені у стилях модерну та цегляному. Основу забудови складає житловий фонд, що і сьогодні використовується за призначенням. Провідне місце у композиції вулиці займає механіко-технічне училище (нині ЗНТУ), споруджене у 1900 за проектом петербурзького арх. Р. Марфельда. Детальні креслення розробив інж. Гінце, а нагляд за будівництвом здійснював земський інж. Бучинський І. У роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу будівля сильно постраждала, у 1950-і рр. стильове рішення чільного і бічних корпусів було радикально змінене. Але й тепер будівля суцільно домінує в оточуючій дво-, триповерховій забудові, як одна з найбільших споруд старого міста.

Поряд, по вул. Жуковського, 66, у 1910 – 11 з’явилася чоловіча гімназія (тепер – головний корпус ЗНУ). Виконавцем робіт був цивільний інж. М. Кондратьєв. Будівля виконана у формах модерну, головний фасад після перебудови 1950-х рр. набув стилістики неокласицизму радянської доби.

На території університету збереглася могила останнього кошового отамана Задунайської Січі, наказного отамана Азовського козацького війська, генерал-майора Й. Гладкого.

На перетині з пров. Мельничним міститься будівля кін. 19 ст., яку в роки окупації використовували під явочну квартиру підпільники групи М. Гончара.

На зміну міщанським садибам у т. зв. цегляному стилі у 1950-і рр. з’являються будівлі у стилі радянської класики. Наприклад: № 59, 61, 70 – вхід до стадіону «Локомотив».

Вул. Жуковського включена до загальноміської магістралі. На перетині з вул. Чекістів проходить транспортно-вантажна магістраль, що з’єднує Жовтневий і Шевченківський райони міста. Майже вздовж всієї вулиці (від перетину з вул. Жовтневою до перехрестя з вул. Леппіка) тягнеться трамвайна гілка.

Різноманітна за часом та архітектурними спорудами забудова вулиці має великий історико-культурний потенціал, що відносить її до пам’яток архітектури та містобудування.

[Карагодин А.И. История Запорожского края (1770-1917). – Запорожье, 1998. – С. 12-45; Пуха И. У карты старого Александровска // Суббота. – 1998. – 19 ноября; Запорізький державний технічний університет – 10 років. – Запоріжжя, 2000. – С. 3-277; Ткаченко В.Г. Учебные заведения Александровска в конце 19 – нач. 20 вв. // Культурологічний вісник. – 1995. – Вип. 2. – С. 16-19; Українське козацтво. Мала енциклопедія. – Київ – Запоріжжя, 2002. – С. 103.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 83 – 84.

Довідка у Вікіпедії: