Дитячий притулок (№ 70а)
Анатолій Казабаш
Розмір зображення: 758:568 піксел
Фото 2008
Будинок дитячого притулку, 1896 (архіт., іст.). Вул. Жуковського, 70-а.
Дитячий притулок у Олександрівську був відкритий 28.08.1896. Він існував на кошти Опікунської ради (4 довічних та 33 почесних членів), що складались з членських внесків, допомоги повітового дворянства, губернського земства, повітового земства, міської спільноти, різних зборів та пожертвувань. Приміщення для нього побудував Д. Мінаєв – один з братіввласників цегляних заводів у Олександрівську.
Будинок був побудований з цегли на гранітному фундаменті і цоколі, мав пл. 280 кв. саж. (майже 600 м2), вкритий залізом дах. Всередині 15 кімнат: 4 загальні спальні для вихованців (дортуари), два класи, директорська, дві кімнати для наглядачів, одна для помічниці, ванна та туалет, аптека, лікарняна, гардероб, довгий коридор. Кухня, пральня, прасувальна та приміщення прислуги стояли окремо і з’єднувались з головним корпусом дерев’яним коридором. На подвір’ї знаходилась конюшня, сарай, льох, льодовник. До приміщень була заведена вода. Обслуговували притулок шість осіб.
У притулку вихованці, які були сиротами (у 1899 налічувалось 50 вихованок), навчалися за програмою однокласної сільської школи, тобто читати, писати, рахувати, співати, Закону Божому, а також рукоділлю. Крім того, старші вихованки прибирали, мили посуд, допомагали молодшим. Харчування було калорійним, повноцінним та різноманітним. У притулку були також церква та лікарня.
У 1930-х рр. тут замість дитячого притулку було влаштовано слідчий ізолятор. Тривалий час він функціонував як Запорізька тюрма НКВС (МВС) № 1. Офіційний статус слідчого ізолятору установа набула в 1964.
Будинок побудовано в цегляному стилі. Будівля одноповерхова, прямокутна в плані, дах двосхилий, вкритий шифером. Вікна житлових приміщень виконані в прямокутній формі. Підвіконні полички та сандрики слабо виділені. Декоративну цікавість будинку надано виконанням оздоблення у вигляді викладених з цегли рельєфних візерунків, розташованих кількома поясами на фасадній частині будівлі. Зберігся дерев’яний різний карниз, розташований над центральним входом у будівлю, виконаний у єдиному стилі з дерев’яними кронштейнами, підтримуючими кровлю. Внутрішнє планування коридорне.
Тепер в приміщенні колишнього притулку розміщений один з режимних корпусів Запорізького СІЗО. Приміщення лікарні притулку сьогодні є частиною спортивного стадіону «Локомотив».
[Пуха І. З історії освіти в м. Олександрівську // Наукові записки Запорізького педагогічного інституту. – Запоріжжя, 1957. – Т. IV. – С. 65-83; Стойчев В. Как жил детский приют // Миг. – 2008. – 24 апреля.]
Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., кн. 1 (Запоріжжя), с. 94 – 95.