Залізничний вокзал «Запоріжжя-1»

Віктор Кузьменко, Олена Кузьменко

Розмір зображення: 1368:466 піксел

Фото 2008

Залізничний вокзал «Запоріжжя-1», 1953 (архіт., містобуд.). Пл. Привокзальна, 1.

Сучасна будівля залізничного вокзалу «Запоріжжя-1» побудована в 1953 за проектом архітектора «Моспроекту» Скаржинського.

Будівля споруджена на місці першого в місті вокзалу «Південний», побудованого в 1873 при прокладанні Єкатериненской залізниці. У 1943 в ході боїв за визволення міста від гітлерівців будівля вокзалу була зруйнована. Нова будівля проектувалося в період, коли освоєння класичної спадщини стало офіційною установкою, обов’язкової для будь-якої проектної роботи. Архітектурний задум автора є зразком «чистого» сталінського опусу, в якому після Вітчизняної війни намагалися відродити палацовий характер вокзалів.

Симетрично вирішена будівля розташована вздовж залізничних шляхів. Вдало використаний перепад рельєфу місцевості. З боку перону будівля виглядає невисоким, компактним і дуже затишним. З боку Привокзальної площі падіння рельєфу сприяло збільшенню масштабу будинку. Виразність силуету споруди надає компоновка різновисоких обсягів. Центральна частина з головним парадним входом має висоту в три поверхи. Фланкуючи крила вокзалу з додатковими входами вирішені в два поверхи.

План будівлі має форму «каре», розкриту в бік Привокзальної площі. Центральна частина акцентована двома виступаючими крупнорозмірними колонадами, що створюють образ пропілей. Над входом на рівні карниза виконаний п’єдестал з датою будівництва вокзалу, на якому встановлено державний герб.

По обидві сторони від п’єдесталу об’ємні скульптури Сталевара і Робітниці. Фасадні площини розчленовані ритмом пілонів між якими виконані високі вікна – вітражі з перспективною округленої перемичкою. Вінчає будівлю по всьому периметру високий з уступами антаблемент. Ганок головного входу вирішено двоярусним стилобатом. Виходи на перони вийшли на одному рівні з залом. Все підпорядковано ідеї створення просторової організації. Виходи на перони здійснюються за допомогою підземного розподільчого переходу.

Дотримані основні закони архітектури в єдності форми, змісту, конструкції, функції, внутрішнього і зовнішнього обсягу. Внутрішнє планування розроблено за класичною схемою.

Центральний вестибюль з касами та інформаційним табло грає роль розподільного вузла. З вестибюля можна потрапити в зали очікування на першому поверсі, або піднятися по сходах на антресольні поверхи з залами тривалого перебування. З боку вестибюля антресольні поверхи оформлені у вигляді ніш, відокремлених арочними прорізами. У віддалених від вестибюля зонах розміщені буфети і попередні каси. Збереглися інтер’єри вокзалу в стилістиці сталінського ампіру, що представля ють сплав монументал ьності та символізму.

В оформленні будівлі використано велику кількість скульптурної декорації – у вигляді барельєфів, кесонних стель з розетками. На стінах залів раніше висіли мальовничі полотна в дорогих багетах.

Особливий інтерес викликає оригінальне трактування автором архітектурного ордера. На фасадах замість капітелей пілонів, встановлені гірлянди з дубового гілок, переплетені стрічками. Ефектна і разом з тим незвичайна стилізація капітелей пілястр, присутніх в інтер’єрі. Автор використав для переробки іонічний ордер. Радянські символи перемоги у вигляді зірок, дубових гілок з жолудями, фруктів, квіткових орнаментів, усіляко нашарувалися на класичну основу декору.

Фасадна обробка будівлі спочатку була виконана в штукатурці з тонкими швами, яка імітувала облицювання природним каменем.

На поч. 1980-х – реконструкція благоустрою навколо вокзалу. Привокзальну площу збільшили за рахунок зносу окремих будівель, алеї з блакитних ялин і перенесення пам’ятника героям барикадних боїв 1905. При цьому площа отримала новий масштаб і була вирішена транспортна проблема. Вокзал є візитною карткою міста, унікальним місцем, де переплелися історія і сучасність.

[Батырев В.М. Вокзалы. – М.: Стройиздат, 1988; Проект Россия. – Транспорт. – № 19. – 2001.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 204 – 205.