Синагога (№ 22)

Олена Кузьменко

Розмір зображення: 1006:752 піксел

Фото 2014

Синагога третього молитовного товариства, 1888 (архіт.). Вул. Тургенєва, 22. На червоній лінії забудови вулиці.

Споруджена губернським правлінням. 7 січня 1888 був розглянутий і ухвалений проект будівлі з каменю і цегли (кошторис будівництва складав 25 тис. крб.).

Двоповерховий Т-подібний в плані будинок був зведений у стилі пізньої еклектики. В якості стилестворюючих форм – готика. Стилізація готичних архітектурних форм породила неостиль, який отримав широке розповсюдження в будівництві особняків і громадських будівель.

Планувальну структуру будинку визначило розміщення молитовної зали, зали для зборів громади, проведення весіль, бібліотеки зі старовинними книгами і школи для хлопчиків. Чоловіча і жіноча частини молитовного будинку були чітко розділені. Для цього залу виконали двосвітлою з балконом. До будинку було влаштовано три входи: головний і два допоміжних. Останні тепер закладені, і на їх місці влаштовані вікна.

Композиція головного фасаду симетрично-осьова. Головний вхід розміщено в центрі, по вертикалі, у вигляді фронтону прямокутної форми і об’ємного ганку. Бокові входи – у формах виступаючих ризалітів, підкреслених багатогранними напівколонами.

Ризаліти увінчані складної візерунчастої форми аттиками з башточками по краях. Грані башточок оздоблені прорізами стрільчастої форми – «бійницями». Завершення башточок втрачено. Прорізи вікон першого і другого поверхів головного фасаду мають форму стрільчастої арки. Нижній рівень вікон першого поверху акцентовано багатоступінчастим горизонтальним поясом. Замість наличників, вікна першого поверху оздоблені напівкруглими колонками, підтримуючими архівольтами стрільчастої форми. Пластика декорування вікон другого поверху більш витончена. Під вікнами – прямокутні фільонки простого малюнку. Стилізовані модульони підтримують архівольти.

Вхід до будинку вирішений у вигляді порталу, який підкреслено двома напівколами. Первісний металевий дашок над входом не зберігся. Сучасний дашок – простий, прямокутної форми вносить дисонанс у композицію фасаду.

Первісно виконаний в цегляній кладці цоколь і парапет ганку тепер облицьований плитами граніту сірого кольору. Карниз і фронтон, що увінчують будинок, прикрашені «ялинкою» – пояском із декоративної цегляної. Ажурність карнизу надає аркатурний пояс. Фронтон декорований простою фільонкою. Елементи, що раніше увінчували фронтон, втрачені.

На фасадах збереглися оригінальні дерев’яні віконні рами з дрібним розсклуванням. Дверні полотна головного входу замінені на нові. Зовнішнє оздоблення всієї споруди було виконано із лицьової керамічної червоної цегли. У 1990-і головний фасад пофарбований фасадною кремній-органічною емаллю, що значно погіршило архітектурно-художню цінність будівлі.

Дворові фасади вирішені більш скромно, але не втратили декоративності. Прямокутні вікна прикрашені підвіконними фільонками і прямокутними сандриками з замковим камінням по другому поверху. Карниз більш простого малюнку.

У 1921 було прийнято рішення про закриття синагоги. В радянські часи в її приміщенні розміщувалася дитяча стоматологічна поліклініка, міськкомунгосп. На початку 1990-х споруду повернуто єврейській громаді для створення єврейського культурного центру.

[Державний архів Запорізької області – Ф. 24, оп. 1, спр. 305. – Арк. 37; спр. 255. – Арк. 32-35; спр. 431. – Арк. 70.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 257 – 258.

Довідка у Вікіпедії:

Більше фотографій: