1967 р. Історія українського мистецтва

В середині XVII століття важливого значення набув Чигирин, який у роки народно-визвольної боротьби став фактично столицею України. З описів, пізнішого малюнка з літопису Самійла Величка й плану 1678 року відомо, що місто складалося з двох частин – верхньої, на високій мальовничій горі, де був замок, та нижньої – на березі Тясмина, де було, власне, місто. Могутня Замкова гора з баштами й стінами, що оперізували вершину, справляла на сучасників надзвичайне враження. Павло Алеппський згадує про цитадель у Чигирині, яка своєю висотою і зовнішнім виглядом схожа на цитадель в Алеппо, про дерев’яну церкву Успіння, що знаходилась поруч палацу гетьмана. Міська фортеця, побудована на високій горі, на його думку, не має рівної собі по всій країні; оточена болотами і водою, вона видається дуже могутньою.

Крім замка гетьмана, в забудові міста виділялися палаци козацької старшини, дерев’яні церкви, будинок ратуші на головній площі. Кам’яні, а частково й дерев’яні мури й башти оточували замок і місто, роблячи цю висунуту на схід у дикі степи резиденцію гетьмана малоприступною. Загальний вигляд вільної мальовничої забудови гори й нижнього міста нагадували Київ з його верхнім містом та Подолом [Г.Логвин. Чигирин. Суботів. К., 1954].

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 63.