2002 р. Герб міста Чигирина

Андрій Ґречило

Хоч давньої печатки Чигирина не виявлено і досі, а проте початкову історію символу цього міста можна простежити за відомими королівськими привілеями кінця XVI століття (підтвердженими у XVIII ст.). Так, король Сигізмунд 3 1 травня 1589 року на прохання князя Олександра Вишневецького, який був на той час черкаським, канівським, корсунським і любецьким старостою, дозволив своєю грамотою збудувати замок і осадити місто в урочищі Чигирин, а також визначив його межі [1]. Староста аргументував, що „урочище і городище Чигирин над рікою Тясмином” містяться дуже вигідно – поблизу татарського перевозу на шляху, яким „тот неприятель звикл в паньства наші входити”. Оскільки локація міста була вдалою, то за кілька років О.Вишневецький звернувся до короля з проханням розширити міські права. Під час коронного сейму у Варшаві Сигізмунд 3 15 жовтня 1592 року видав новий привілей, яким дозволив запровадити в Чигирині самоврядування на магдебурзькому праві, самим міщанам обирати собі війта, бурмистра та райців, збудувати ратушу, важницю, постри-гальню, лазню, торговельні ятки, організувати ремісничі цехи, проводити два щорічні ярмарки та щотижневий торг і надав ще низку інших пільг [2]. Цією ж грамотою затверджено також „печать містскую герб – три стріли”, яку міщани та їхні нащадки мають використовувати „до одправованя справ містских”.

В основу герба ліг сюжет, що вказував на оборонну ролю новоосадженого міста. Зрештою, елементи легкого місцевого озброєння – дуже поширений мотив в українській міській і козацькій геральдиці. Очевидно, що герб передусім був призначений для застосування на печатці, про що свідчить і запис у привілеї. Крім того, міський знак мав використовуватися на прапорах.

Обома грамотами міщанам ставилося за обов’язок вирушати проти будь-якого ворога кінними загонами під проводом старости або його намісників. Аналогічні зобов’язання з початку XVII століття встановлювалися привілеями і для міщан Білої Церкви, Переяслава та Богуслава, однак у привілеях визначалися й міські прапори, під якими повинні були йти ті формування. Згаданий герб Чигирина чи якусь його відміну могли вживати й ремісничі цехи. Це саме стосується й козацького справочинства та прапорництва, бо місто протягом 1648 – 1712 років було центром Чигиринського полку.

З ухваленням т. зв. чотирилітнім сеймом реформаційних законів про міста в Речі Посполитій розпочався процес підтвердження давніх міських привілеїв. Такий „диплом” короля Станіслава Августа встановлено 16 квітня 1792 року й для Чигирина [3]. У ньому цитуються привілеї 1589 і 1592 років, наприкінці документа серед тексту вміщено зображення герба з трьома перехрещеними стрілами, повернутими вістрями вгору. У копії, внесеній до записової книги, є кольоровий малюнок у круглій рамці: поле біле, стріли брунатно-чорні [4].

Після остаточного розпаду Речі Посполитої і захоплення Правобережжя Російською імперією Чигирин стає 1795 року повітовим містом Вознесенського намісництва, а від 1797 року – повітовим центром Київської губернії. Хоч герб і не був підтверджений новою владою, його і далі використовувано. Наприклад, він фігурує на грамоті 1808 року Київського дворянського зібрання [5]. У середині XIX століття міський герб доповнили губернським знаком (у синьому полі архангел Михаїл), що мало вказувати на належність Чигирина до Київської губернії. У такому вигляді його затверджено імператорським указом 26 грудня 1852 року [6]. Три стріли зображено в срібному полі, колір їх не зазначено. Цей знак підтверджено указом Сенату від 10 лютого 1853 року [7].

Під час перегляду гербів міст Київської губернії Гербовим відділенням Департаменту герольдії Сенату в другій половині XIX століття звернули увагу на подібність сюжету чигиринського герба до знаків інших міст, зокрема Проскурова й Орші. Тому для Чигирина опрацьовано новий варіант: у чорному полі на срібному андріївському хресті дві червоні стріли з чорними вістрями, у вільному полі – знак Київської губернії [8]. Однак цей проект так і не дочекався офіційного затвердження.

За радянських часів жодних символів для Чигирина офіційно не встановлювано. До питання міського знака повернулися тільки з відновленням незалежності України. 19 червня 1992 року рішенням сесії Чигиринської міської ради затверджено новий проект герба міста: у срібному полі три перехрещені стріли, повернуті вістрями вгору, у червоній главі біжить вліво – геральдично, тобто вправо від глядача – срібний кінь.

Загалом такий варіант герба не можна визнати вдалим. Так, малюнок коня вказує на належність Чигирина до Черкаської області, а тим часом, нагадаємо, відбиття адміністративного підпорядкування українській міській геральдиці чуже. До того ж за геральдичними нормами фігури тварин і людей зображують повернутими праворуч (уліво від глядача). До сучасного міського знака Чигирина ці хиби перейшли з невдало виконаного в середині XIX століття герба Черкас, який уже через кілька років після затвердження став об’єктом критики і його ще в той час планували скоригувати. Колір стріл в опису герба, поданому в додатку до рішення міськради, не зазначений, і це спричинило довільне трактування колористики знака. Скажімо, на випущеному не так давно поштовому конверті стріли зображено золотими на срібному полі, що суперечить геральдичним правилам. Не забуваймо, врешті, що герб Чигирина давній, він виник ще наприкінці XVI століття, і, мабуть, не було ніякої потреби вносити до нього зміни.

Українське геральдичне товариство опрацювало єдині норми подачі сучасних міських гербів9, згідно з якими вже понад 500 міських громад в Україні прийняли свої символи. У зв’язку з цим видається доцільним і для такого історичного міста, як Чигирин відновити герб у первісному вигляді, оформивши його відповідно до сучасних вимог: у срібному полі три перехрещені чорні стріли з червоними опереннями, повернуті вістрями вгору. Щит має увінчувати срібна міська корона.

Примітки

1. Російський державний архів давніх актів у Москві. – Ф.389. – Оп. 1. -Спр. 199. -Арк. 48, 49.

2. Там само. – Спр. 197. – Арк. 34, 35.

3. Головний архів давніх актів у Варшаві (далі – ГАДА). – Канцлерські книги. – Од. зб. 106. – Розд. С – Арк. 96 -108. Цей привілей відомий і в інших копіях: Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І.Вернадського. – Ф.ІІ. – Спр. 21490. – Арк. 1-8; Ф.61. – Спр.768. – Арк. 1-18. Текст за записом у Київській земській книзі див. у вид.: Архив юго-западной России. – К., 1869. – ч. V. – Т. І. – С.82-90.

4. ГАДА. – Канцлерські книги. – Од. зб. 106. – Розд. С. – Арк. 107; Ґречило А. Затвердження гербів міст Правобережної України в 1791-92 рр. – Київ; Львів, 1997. – С.17.

5. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІАУК). – Ф.220. – Оп. 1. – Спр.589.

6. Полное собрание законов Российской империи. – Санкт-Петербург, 1854. – Собр. 2. – T. XXVIII. – № 27001.

7. ЦДІАУК. – Ф.442. – Оп.1. – Спр.10775. – Арк.1-10.

8. Російський державний історичний архів у Санкт-Петербурзі. – Ф.1343. – Оп.15. – Спр.164. -Арк. 40 – 42.

9. Див.: Ґречило А. Українська міська геральдика. – Київ; Львів, 1998. – С. 161, 162.

Джерело: Пам’ятки України, 2002 р., № 2, с. 55 – 57.