Українські сліди в Каунасі (Ковні) – місто Євгена Коновальця

Сучасний Каунас зберігає як історичну пам'ять про українських національних діячів, так і є живим центром сучасної української громади та академічної співпраці.

Щоби зрозуміти роль Каунаса, необхідно розуміти, що він був так званою тимчасовою столицею Литви після того як Польща окупувала Вільнюс. Тому саме столиця держави стала осередком діяльності представників УВО та ОУН у міжвоєнний період щодо взаємодії з Литвою. Така взаємодія була стратегічно важливою через спільні інтереси Литви та українського національно-визвольного руху у боротьбі проти Польщі. Після Польсько-українська війна значна частина західноукраїнських земель (Галичина, Волинь) опинилася під владою Польщі. Литва також мала конфлікт із Польщею через Вільнюс (який Польща захопила у 1920 році). Тому і українці, і литовці розглядали Польщу як головного опонента і були зацікавлені в її послабленні. Литва дозволяла українським політичним і військовим діячам діяти на своїй території. Діячі уряду Української Народної Республіки знаходили прихисток у Литві, а українські націоналісти використовували Литву як базу для діяльності проти Польщі. Це робило Литву важливим союзником у боротьбі за незалежність. Хоча основний конфлікт був із Польщею, обидві сторони також побоювалися СРСР. Українці прагнули незалежності від радянської влади, а Литва — зберегти свою державність. У той час міжнародна підтримка України була слабкою. Тому українські політичні сили шукали будь-яких союзників і використовували конфлікти між іншими державами. Литва була однією з небагатьох країн, готових до співпраці. Литовські спецслужби іноді підтримували українські націоналістичні організації (зокрема ті, що діяли проти Польщі), зокрема ОУН. Це була взаємовигідна співпраця в рамках «ворог мого ворога — мій друг».

Ключові аспекти перебування ОУНівців у Каунасі:

Дипломатичне притулок та паспорти:

У 1929 році Євген Коновалець отримав литовське громадянство, яке зберігав до своєї загибелі у 1938 році. Литовські паспорти також мали інші провідні діячі ОУН, що дозволяло їм відносно вільно пересуватися Європою.

Постійне представництво:

З 1925 року в Каунасі діяло офіційне представництво УВО, яке очолював Іван Рев’юк (псевдо «Бартович», жив під прізвищем Бартовічюс). Воно слугувало координаційним центром для співпраці з литовським урядом та військовими колами. У міжвоєнний період головний офіс української експозитури (представництва УВО, а згодом ОУН) у Каунасі діяв за адресою: ). Саме тут була офіційна квартира та робоче місце Івана Рев’юка (псевдо «Бартович»), який очолював представництво і жив під литовським прізвищем Бартовічюс. Цей будинок слугував центром комунікації з литовським урядом та координаційним пунктом для переправлення підпільної літератури (зокрема часопису «Сурма») в Україну.

Військова та розвідувальна співпраця: Литовське військове командування отримувало від УВО розвідувальну інформацію про польські військові сили. У 1925 році за сприяння осередку УВО в Гданську литовцям вдалося переправити два підводні човни, куплені в Німеччині. Видавнича діяльність: Уряд Литви фінансував видання українських націоналістичних часописів, таких як «Сурма» (орган УВО), які друкувалися в Каунасі та нелегально переправлялися на Західну Україну.

Культурні та громадські організації:

У 1928 році було засновано Литовсько-українське товариство, яке очолив відомий литовський діяч М. Біржішка.

У 1938 році почало діяти Литовсько-українське культурне товариство.

Ключові українські історичні адреси у місті

Це була головна база українського підпілля в Литві. Тут офіційно проживав Іван Рев’юк (Бартович), який керував каунаською експозитурою. Саме в цьому будинку відбувалися зустрічі з литовськими військовими та координувалася доставка розвідданих.

: Будинок, де мешкала родина Володимира Козака — активного члена УВО, який забезпечував логістику та зв'язок. У 1920-х роках тут часто збирався «вузький гурт» українських офіцерів, що жили в Каунасі.

Військовий музей імені Вітовта Великого: У міжвоєнні роки УВО та ОУН тісно співпрацювали з литовськими військовими колами. У фондах музею та навколишній алеї пам'яті () зберігаються свідчення литовсько-українського братства тих часів. Музей був місцем частих офіційних зустрічей українських делегацій із представниками литовського генштабу.

: Тут розташована будівля колишньої Литовської стрілецької спілки (Šaulių sąjunga). З керівництвом цієї організації Євген Коновалець підтримував найтісніші контакти з 1925 року для отримання військової допомоги та зброї.

У міжвоєнний період за цією адресою розташовувалася литовська розвідка та Генштаб, де неодноразово бували керівники УВО для передачі секретної інформації про польську армію.

Старий цвинтар Каунаса (тепер Парк Рамібес): Місце, де за часів незалежної Литви часто проходили патріотичні заходи, у яких брали участь представники ОУН. Неподалік, на території навколо Мечеті (), у 1930-х роках також фіксували активність українських студентів та курсантів.

: На цій будівлі сьогодні встановлено меморіальну дошку Коновальцю. У 1920–30-х роках тут був готель «Метрополіс», де зупинялися українські делегації та велися переговори з литовськими політиками. Полковник мав литовське громадянство. Автором дошки є скульптор Ярослав Троцько, а виготовлена вона коштом обласного бюджету Львівщини.

14 травня 1928 р. Євген Коновалець відвідав відкриття на честь десятиріччя незалежності Литви. Цей пам’ятник було відновлено після розпаду СРСР та відновлення незалежності Литви.

Водночас Каунас центр сучасні української громади.

Освітні та культурні центри

Український центр при Університеті Вітовта Великого (VDU): Це ключовий майданчик для культурних, освітніх та соціальних заходів української громади. Центр створено під патронатом перших леді Литви та України. Університет також активно приймає українських студентів та науковців.

Центр «CultureUkraine»: Відкритий простір у Каунасі, що став місцем зустрічей для митців та проведення нетворкінгів для українських переселенців.

Офіційні та соціальні локації:

Почесне консульство України в Каунасі: Розташоване за адресою Karaliaus Mindaugo pr. 37 (7-й поверх). Тут надається підтримка громадянам України, проводяться консульські прийоми та зустрічі громади.

Старе місто (Vilniaus g.): Традиційне місце проведення мітингів, піших ходів та акцій солідарності «Слава Україні», які з 2022 року стали регулярними в центрі міста.

Джерела:

Іван Парнікоза

НІАМ «Київська фортеця».