Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Анатолій Артемов, Лариса Гаврилюк, Микола Кіпоренко, Олександр Кучерук, Олексій Овчаренко, Тетяна Осташко, Світлана Панькова, Елла Піскова, Тетяна Трегубова, Лариса Федорова

269. Міністерської жіночої гімназії св. княгині Ольги комплекс 19–20 ст., в якому містилися Всеукраїнська рада військових депутатів, департамент позашкільної та дошкільної освіти, наукові установи УАН– ВУАН–АН УРСР – НАН України, працювали і проживали відомі вчені, педагоги, громадські і політичні діячі (архіт., іст., мист.).

Вул. Терещенківська, 2, 4 – вул. Б. Хмельницького, 15 – вул. Володимирська, 55.

Займає частину т. зв. академічного кварталу між вулицями Терещенківською (1861–1900 – вул. Олексіївська, 1900–19 – вул. Терещенківська, 1919–55 – вул. Чудновського, 1955–92 – вул. Рєпіна), Б. Хмельницького (1869–1919 – вул. Фундуклеївська, 1919–92 – вул. Леніна) і Володимирською, відіграє велику містобудівну роль у забудові вулиць.

Складається з двох споруд – колишнього флігеля Першої чоловічої гімназії 19 ст. по фронту забудови вул. Терещенківської (№ 4; первісна адреса – вул. Олексіївська, 2) і будинку Міністерської жіночої гімназії складної конфігурації, спорудженого в кілька етапів у 20 ст. Його основний об’єм (вул. Б. Хмельницького, 15) поставлено з відступом від червоної лінії забудови вулиці, секції виходять на лінії забудови прилеглих вулиць – Володимирської (№ 55) і Терещенківської (№ 2).

У квітні 1891 службовий флігель Першої чоловічої гімназії, споруджений 1852 ймовірно за проектом арх. О. Беретті, було передано Міністерській жіночій гімназії разом з дерев’яними службами (зруйновані до 1910-х рр.) і прилеглою ділянкою землі (1670,4 кв. сажнів). 1891–92 здійснено ремонтні роботи, пристосування флігеля під навчальний заклад та прибудову до нього з тилу двоповерхового об’єму за проектом і під наглядом арх. Я. Кривцова. Підрядники – купці 1-ї гільдії Л. Чорнояров і Л. Гінзбург, виконавець робіт – цивільний інж. Г. Позняков.

Закладини прибудови відбулися 15 вересня 1891 у присутності міністра народної освіти Російської імперії І. Делянова та Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора О. Ігнатьєва.

У будинку було знесено стіну на всю ширину прибудови, замінено двері, встановлено нові кахляні голландські груби, дах вкрито бляхою, у цегляній огорожі з боку вулиці пробито отвір для хвіртки, подвір’я забруковано.

Зроблено нові дерев’яні стулки брами, проведено водогін, електроосвітлення.

Ділянку засаджено деревами і чагарниками з університетського ботанічного саду. 20 вересня 1892 будинок освячено. 1893 садибу огороджено дерев’яним парканом, зроблено дерев’яний ганок зі сходами з боку вулиці. На поч. 1920-х рр. будинок капітально відремонтовано і передано Всеукраїнській академії наук. 1957 споруджено одноповерхову прибудову з боку подвір’я.

На замовлення Київського навчального округу впродовж 1909–14 арх. П. Альошин розробив три варіанти проекту нового будинку гімназії. За ухваленим до реалізації проектом будівля мала складатися з триповерхового навчального корпусу з класними кімнатами та гімназичною церквою вздовж вул. Фундуклеївської; учбово-допоміжного корпусу з актовою залою, зверненого головним фасадом на вул. Володимирську, житлового будинку для квартир директора і викладачів з боку вул. Олексіївської, з’єднаного з навчальним корпусом, та внутрішнього рекреаційного подвір’я, оточеного критою галереєю (останні дві споруди не зведено). Розпочате у липні 1914 будівництво не було завершено у зв’язку з початком 1-ї світової війни. 1927 недобудовану споруду передали ВУАН.

1928 закінчено оздоблювальні роботи, приміщення частково переплановано.

1927–37 арх. П. Альошин зробив декілька варіантів розширення будинку.

1936 надбудовано четвертий поверх.

У кін. 1950-х – на поч. 1960-х рр. за проектом того ж архітектора на місці житлового будинку до основного об’єму прибудували Г-подібний у плані корпус для інститутів АН УРСР (тепер вул. Терещенківська, 2), вирішений в єдиній стилістиці з основною спорудою. Пізніше прибудову з’єднали вставкою-переходом з колишнім флігелем Першої гімназії на вул. Терещенківській, 4.

У жовтні 1941 на другому поверсі будинку (вул. Володимирська, 55) перед членами Української національної ради присягнув на вірність Україні Буковинський курінь – парамілітарна добровільна формація, створена в липні 1941 на Буковині як похідна група ОУН (бл. 4 тис. вояків).

Командир – П. Войновський. Мав завданням організацію українського адміністративного, господарського і культурного життя на звільненій від радянської влади території. Казарми куреня містилися спочатку у колишніх Присутствених місцях, потім – у Дарниці. На поч. 1942 курінь розформований, вояки увійшли до німецьких допоміжних підрозділів.

1963 на фасаді будинку праворуч від входу з боку вул. Б. Хмельницького, 15 встановлено білу мармурову меморіальну дошку М. Крилову з викарбуваним і позолоченим текстом (арх. І. Шмульсон).

1974 на фасаді секції з боку вул. Терещенківської, 2 праворуч від входу до Інституту ботаніки встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом М. Холодного, 1982 замінену на пам’ятний знак – бронзове погруддя вченого на гранітному постаменті (ск. Б. Довгань, арх. Ф. Юр’єв).

1974 ліворуч від входу – бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом А. Сапєгіна (ск. Н. Дерегус, арх. А. Сницарев).

1996 ліворуч від неї встановлено меморіальну дошку з чорного габро Д. Зерову (коштом сім’ї вченого).

Тепер у комплексі містяться: Велика конференц-зала НАН України (вхід з боку вул. Володимирської, 55), Інститут ботаніки ім. М. Холодного і Українське ботанічне товариство, Інститут зоології ім. І. Шмальгаузена, Національний науково-природничий музей, Археологічний музей Інституту археології НАНУ. Частина приміщень у прибудові на вул. Терещенківській, 2 використовується під офіси.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 695 – 709.