Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Інститут транспортної механіки

1933–37 на першому поверсі дворового крила будинку на вул. Терещенківській, 4 містився Інститут транспортної механіки ВУАН (з 1936 – АН УРСР). Його попередником була секція транспортної механіки, створена 1925 у складі Інституту технічної механіки ВУАН (діяв у цьому ж будинку). У серед. 1929 секцію перетворено на Кабінет, 1933 – на Інститут транспортної механіки.

Засновником і керівником секції, кабінету й інституту був Супруненко Петро Михайлович (1893–1938) – вчений у галузі механіки, акад. ВУАН (з 1934). Одночасно – викладач (з 1920), завідувач кафедри (з 1929) КПІ, завідувач кафедри Київського інституту інженерів залізничного транспорту (з 1929).

Наукові праці з проблем механіки рухомого складу залізниць. Розробив динаміку рухомого складу, запропонував ряд нових методів графічного інтегрування диференціальних рівнянь руху поїздів.

В інституті також працювали вчені, які брали участь в його заснуванні: кандидат технічних наук, учений секретар М. Воронянський; кандидат технічних наук, завідувач відділу експлуатації О. Дульнев; кандидат технічних наук, науковий співробітник К. Полуботько; завідувач проектного бюро М. Савич; наукові співробітники М. Гаман, С. Одинець.

У кін. 1930-х рр. вчені інституту були звинувачені в антирадянській діяльності. 1937 Президія АН УРСР створила комісію з обстеження діяльності закладу, в липні ухвалила рішення про недоцільність існування в системі АН УРСР Інституту транспортної механіки та його закриття. За Постановою РНК УРСР від 5 серпня 1937 наукову установу ліквідовано. Згодом було заарештовано директора і ряд співробітників, яких звинуватили в приналежності до контрреволюційной організації «Польська організація військова». П. Супруненко, С. Одинець, М. Савич були розстріляні; М. Гаман помер під час слідства; М. Воронянський, К. Полуботько, О. Дульнев засуджені до 10–15 років ув’язнення. В 1950-х рр. усіх їх реабілітовано.

З 1920-х рр. в корпусі на сучасній вул. Б. Хмельницького, 15 Володимирській, 55 – Терещенківській, 2 діяли різні установи системи академії наук.

1928–39 в будинку містилася Дніпровська біологічна станція, заснована 1909 при Київському товаристві любителів природи (спочатку діяла на Трухановому острові, з 1919 – в урочищі Гористе поблизу Києва, 1923–28 – на вул. Володимирській, 37). 1934 перетворена на Гідробіологічну станцію ВУАН, з 1939 – Гідробіологічний інститут, з 1940 – Інститут гідробіології АН УРСР (з 1994 – НАН України). Після 1939 розміщувався на вул. Володимирській, 44; з 1984 – на вул. Героїв Сталінграда, 12.

1934–39 у цьому будинку на станції працював Ролл Яків Володимирович (1887–1961) – ботанік і гідробіолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), заслужений діяч науки УРСР (з 1948), перший директор Інституту гідробіології (1939–59).

Одночасно викладав у вузах Києва. У 1930-і рр. очолював роботи з вивчення районів затоплення майбутнього Кременчуцького водоймища й розробки прогнозу його біологічного режиму.

Наукові праці присвячені вивченню мікрофлори водойм України, зокрема прісноводних водоростей. Уперше провів дослідження фітопланктону Дніпра на ділянці Дніпропетровськ–Київ.