2003 р. Звід пам’яток Києва

Ярослав Боровський, Сергій Висоцький

План-реконострукція за М. Каргером.

283.9. Церква, 11 ст. (археол.).

На розі вулиць Ірининської та Володимирської.

Досліджували К. Лохвицький 1833–34, О. Ставровський 1846, С. Вельмін 1913–14, І. Мовчан, Я. Боровський 1998. К. Лохвицький відкопав вівтарну частину триапсидного храму, визначивши її як церкву св. Ірини, що згадується в літопису під 1037. За характером мурування та будівельних матеріалів (шиферні плити, цегла-плінфа, цем’янковий розчин, уламки тиньку із залишками фресок), рештками гробниць і поховань в ямах пам’ятка датується 11 ст. О. Ставровський завершив розкопки і склав новий план церкви. Матеріали розкопок не збереглися. Певною мірою уявлення про храм дають малюнки худ. М. Сажина, на яких зображено залишки стін будівлі заввишки до 2 м.

С. Вельмін дослідив фундаментні рови з дерев’яними субструкціями – лежнями на дні, склав генеральний план церкви, запропонував її реконструкцію. На його думку, церква була хрещатою, триапсидною, п’ятибанною будівлею, оточеною з трьох боків галереями. Наближену реконструкцію запропонував арх. Ю. Асеєв. Я. Боровський та І. Мовчан виявили і дослідили залишки фундаментного рову південно-західного кута церкви.

Матеріали досліджень зберігаються в Національному музеї історії України.

Література:

Каргер М. К. Древний Киев. – М.; Л., 1961. – Т. 2; Милеев Д. В. Вновь открытая церковь ІІ в. в Киеве и положение исследований в связи с новыми застройками города // Труды IV съезда русских зодчих в Санкт-Петербурге. – СПб., 1911.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 726 – 727.