Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Стефанія Кілієвич

283. «Місто Ярослава», 11–13 ст. (археол.).

«Місто Ярослава» – умовна назва великого району стародавнього Києва в пам’ять його будівничого, великого київського князя Ярослава Мудрого. Було оточене потужним земляним валом, який починався від укріплень «міста Володимира» (сучасна пл. Михайлівська) і продовжувався в напрямку Майдану Незалежності, де була Лядська брама. Потім вал повертав на теперішні вулиці Б. Грінченка, Малопідвальну та Прорізну до Золотих воріт – головного в’їзду до міста. Далі він прямував сучасною вул. Ярославів Вал до пл. Львівської, де стояла Жидівська брама. Від брами вал пролягав понад схилом гори вздовж вул. Великої Житомирської до укріплень «міста Володимира». Площа міста в межах цих укріплень дорівнювала 70 га. Літопис під 1037 повідомляє:

«Заложи Ярославъ городъ великый у него же града суть Златая врата; заложи же и церковь святыя Софья, митрополью, и посемь церковь на Золотыхъ воротехъ святыя Богородица Благовещенье, и посемь святаго Георгия монастырь и святыя Ирины».

Композиційним центром забудови «міста Ярослава» був Софійський собор, довкола якого виріс новий архітектурний ансамбль, де мешкала основна маса населення Верхнього міста – ремісники, торговці, розташовувалися садиби бояр, монастирі, церкви, князівські палаци.

Перші археологічні розкопки на території «міста Ярослава» здійснив 1832 К. Лохвицький, який повністю відкрив Золоті ворота, засипані у 18 ст. під час перебудови земляних укріплень Києва.

1833–34 археолог майже повністю розкопав руїни великого храму (як він вважав – св. Ірини) на розі вулиць Ірининської та Володимирської. 1834 К. Лохвицький у пошуках могили Діра, котра, за свідченням літопису, мала бути «за святою Ориною», виявив на південь від руїн церкви фундаменти зі схожим матеріалом (1913–14 досліджені та атрибутовані С. Вельміним як палац 11 ст.). О. Ставровський 1845 завершив розпочаті К. Лохвицьким розкопки та зробив новий план церкви, 1909–10 Д. Милєєв дослідив рештки храму 11 ст. і великий християнський цвинтар біля нього (ріг пров. Георгіївського і вул. Стрілецької). 1925 В. Ляскоронський провів розкопки в садибі Софійського собору, де виявив окремі знахідки доби Київської Русі.

В 1939–40, 1946, 1948–52 масштабні археологічні дослідження, проведені М. Каргером, дали можливість з’ясувати багато важливих питань будівельної історії Софійського собору. Відкрито залишки мурованої стіни 11 ст. довкола собору, а також муровану лазню. 1951 здійснено розкопки Ярославового валу в районі між садибою № 13 на вул. Малопідвальній і старим телецентром (В. Богусевич, П. Раппопорт).

1967 В. Дяденко і П. Толочко на подвір’ї будинку № 14 на вул. Великій Житомирській відкрили залишки кількох жител 11–13 ст. В одному з них знайдено бл. 8 кг бурштину.

З 1970 систематичні археологічні дослідження «міста Ярослава» здійснює відділ археології Києва Інституту археології НАН України. 1970 П. Толочко дослідив залишки оборонного валу в садибі № 38 на вул. Великій Житомирській, на вул. Ірининській, № 3, 5, 6 відкрив печі 11 ст. для випалювання вапна. 1971–72 С. Висоцький провів розкопки Золотих воріт, які дали багато нового матеріалу для реконструкції первісного вигляду споруди і валу, що прилягав до неї.

Цінні дані про масову забудову «міста Ярослава» одержано в ході розкопок Я. Боровського 1973 на вулицях Рейтарській, 33 та О. Гончара, 10. У 1978 на вул. Рейтарській, 38 Я. Боровський та М. Сагайдак дослідили частину міського кварталу, забудованого зрубними і стовповими спорудами. 1979 вони обстежили фундаменти західної частини південної нави та південної галереї церкви св. Георгія. 1981 В. Ленченко, М. Сагайдак, В. Харламов встановили місцезнаходження Лядської брами. Розкопками на вул. Стрітенській (Я. Боровський 1981–82) відкрито ділянки стародавніх вулиць, уздовж яких розташовувалися житлові та господарські будівлі, ремісничі майстерні.

Культурний шар у «місті Ярослава» залягає на глибині 1,5–2 м. Археологічні дослідження останніх років (вул. Велика Житомирська, 11 – 1994; вул. А. Тарасової, 5, пров. Рильський, 4 – 1997; вулиці Володимирська, 20–22, Велика Житомирська, 20, Паторжинського, 14 – 1999–2000; вул. Золотоворітська, 13 – 2000 (Я. Боровський, В. Гончар, І. Мовчан); Майдан Незалежності – 2001 (В. Зоценко, М. Сагайдак)) доповнюють дані про планувальну структуру та соціальний стан стародавнього міста.

Під час розкопок 2001 частково досліджено вісім давньоруських садиб із житловими і господарськими спорудами, які прилягали до Лядської брами.

Виділено два хронологічні етапи в житті цієї частини міста. Перший – 10–1-а чв. 11 ст. – ділянки двох шляхів (бл. 25 м), які пролягали тут до спорудження укріплень. Другий – 2-а пол. 11–12 ст. – характеризується появою регулярної міської забудови, яка формується вздовж головної вулиці, що вела до Св. Софії та невеличкого майдану, який виник перед Лядською брамою.

Матеріали досліджень зберігаються в Національному заповіднику «Софія Київська», Музеї історії міста Києва та Національному музеї історії України, Інституті археології НАН України.

Література:

Боровський Я. Є. Археологічні дослідження в «городі Ярослава» // Археологічні дослідження Стародавнього Києва. – К., 1976; Высоцкий С. А. Золотые ворота в Киеве. – К., 1982; Каргер М. К. Древний Киев. – М.; Л., 1958. – Т. 1; Ляскоронський В. Г. Розкопки в подвір’ї Софійського собору в Києві // Коротке звідомлення Всеукраїнського археологічного комітету за 1925 р. – К., 1926; О ходе отрытия древностей в Киеве до начала 1836 г. // ЖМНП. – 1836. – Ч. ХІІ. – Ноябрь; Сагайдак М. А. Великий город Ярослава. – К., 1982; Толочко П. П. Древний Киев. – К., 1983.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 722 – 723.