Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Печі для випалювання вапна

Стефанія Кілієвич

Печі для випалювання вапна

План і розріз. Розкопки П. Толочка. 1970.

283.8. Печі для випалювання вапна, 11 ст. (археол.).

Вул. Ірининська, 3, 5, 6. На краю плато, над Хрещатим яром.

Відкрив і дослідив П. Толочко 1970. Під час розкопок виявлено виробничий комплекс 11 ст. для випалювання вапна (досліджено залишки шести печей).

Одна з них у плані мала майже правильну круглу форму, челюсті якої виступали в південній частині. Стіну печі завтовшки бл. 0,6 м складено з двох рядів плінфи (3,5–4 × 25 × 34 см) на глиняному розчині. Внутрішній бік стіни дуже ошлакований. Плінфа пропалена майже на половину одного ряду. Оскільки камера печі заглиблена в материк, ретельно обкладено лише внутрішній бік стіни. Ззовні стіна змикається з материковою глиною. Внутрішній діаметр камери печі 2,6 – 2,7 м, ширина входу до камери 0,8 м, вхід в челюсті 0,9 м, довжина стінок гирла печі 1 м, вис. 0,3–0,4 м. Усередині камери під завалом плінфи лежав шар вапна і вапняку.

Випалене вапно вивантажувалося через гирло печі. Під час розчищення другої печі виявлено частково збережене мурування з плінфи, що повторювало форму випаленої глини. Через високу температуру плінфа і глиняні шви поміж нею перетворилися на ошлаковану масу темно-червоного, в окремих місцях – світло-зеленого кольорів. Внутрішній діаметр печі бл. 2,5–2,6 м. Інші печі збереглися гірше. Виробничий комплекс для випалювання вапна обслуговував будівництво архітектурного ансамблю «міста Ярослава».

Матеріали досліджень зберігаються в Музеї історії міста Києва.

Література:

Килиевич С. Р. Строительное дело // Новое в археологии Киева. – К., 1981; Толочко П. П., Гупало К. М. Розкопки Києва у 1969–1970 рр. // Стародавній Київ. – К., 1975.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 726.