Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

Церква св.Георгія

Церква св.Георгія

Розмір зображення: 986:968 піксел

Фундаменти церкви Св. Георгія (пров. Георгіївський, 2) – пам’ятка археології (розвинуте середньовіччя, Київська Русь) [Постанова Кабінету міністрів України № 1761 від 27.12.2001 р. “Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].

Фундаменти церкви Св. Георгія (пров. Георгіївський, 2) – пам’ятка археології (9 – 13 ст.) [Постанова Кабінету міністрів України № 928 від 3.09.2009 р. “Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].

Стенограмма заседания Комитета по исследованию архитектуры б[ывшего] Михайловского монастыря, состоявшегося 11 сентября 1934 г.:

Моргилевский: Леонид Дмитриевич [Дмитров] обнаружил целый неф такой галереи под снесенной только что Георгиевской церковью. [Пам’ятки України, 1999 р., № 1, додаток, с. 12].

Таким чином, дата знесення 1935 р. неточна.

Георгіївська церква. Первісно кам’яний храм разом з монастирем на честь небесного патрона князя Ярослава Мудрого – св. Георгія, побудований у 1030-50-х рр. Під час татаро-монгольської навали або протягом наступних двох століть споруду було зруйновано. Згідно з літописами церква стояла західніше від Софійського монастиря. Пам’ять про храм та його місцезнаходження збереглась до 17 ст.

У 1674 р. тут за наказом воєводи Юрія Трубецького було зведено дерев’яну Георгіївську церкву, яка простояла до 1930-40-х рр. Кам’яний храм було споруджено в 1744-1752 рр. на пам’ять про приїзд до Києва російської імператриці Єлизавети Петрівни, яка сама брала участь у закладанні його підмурків. Нова споруда набула форм української барокової архітектури. У плані це була тридільна церква. Північна та південна стіни вертикально членувалися пілястрами, між якими були влаштовані півциркульні вікна. Нартекс, північний та південний фасади завершували трикутні фронтони з розписами в тимпанах. Увінчував споруду дерев’яний восьмигранний барабан з невеликою банею.

У 1816 р. у храмі було поховано видатного борця з турецьким поневоленням балканських народів – господаря Молдови та Валахії Костянтиноса Іпсіланті. Імовірно, скульптори С. Піменов та А. Канова виготовили надгробок на його могилу у притворі церкви. Він являв собою зображення жінки з білого мармуру, що стояла з бронзовим хрестом та келихом у руках на високому постаменті з червоного граніту біля стилізованої труни. Постамент прикрашався барельєфним портретом Іпсіланті. Після закриття храму надгробок перенесли до Успенського собору Печерської лаври. Під час знищення собору в 1941 р. пам’ятник було зруйновано і відновлено лише в 1997 р. Тепер міститься на території Києво-Печерської лаври.

У 1884 р. Георгіївську церкву перебудовують за проектом В. Ніколаєва. План будівлі залишився незмінним, але вона набула форм російсько-візантійської архітектури. Із західного боку було добудовано тамбур, який завершувався кокошником та маківкою з хрестом. Над нартексом розміщувалась одноярусна дзвіниця зі сферичною банею. Трикутні фронтони було замінено на кілеподібні. Центральну частину будівлі увінчував масивний гранчастий барабан, який прикрашали візантійські колони, ніші з розписами та баня з маківкою. Усередині храм розписав художник Іван Їжакевич використавши українські народні мотиви.

Комуністичний режим видав наказ від 6 вересня 1931 р. – Георгіївську церкву закрити і приміщення передати Спілці войовничих безвірників. Споруду зруйнували в 1934 р., і на її місці спорудили житловий будинок для співробітників Київського особливого військового округу. Містилась на вул. Рейтарській, 2