2007 р. «Будка» біля Десятинної

Клара Гудзик

Дата: 19.07.2007

В Україні сьогодні нараховується майже 30 тисяч організацій різних релігій і віросповідань, яким Конституція України забезпечує вільне віросповідання, – відповідно до їхніх священних книг, учень, традицій. Серед них є і зовсім нечисленні релігійні об’єднання, і величезні духовні співтовариства, такі як Київський патріархат або УПЦ Московського патріархату.

Майже всі релігійні об’єднання мають ті або інші «земні» проблеми, пов’язані, частіше за все, з браком приміщень і земельних ділянок, з конкуренцією між церквами, з конкуренцією духовенства всередині однієї церкви чи між церковнослужителями різних церков та ін. Що поробиш! Люди так створені, що навіть з церковного життя часто влаштовують «ярмарок марнославства» чи навіть «льодове побоїще».

До крайнощів, на щастя, доходить нечасто. Більшість релігійних діячів достатньо освічені, добре виховані доктринами своїх духовних вчень і розв’язують свої проблеми гідно, «не вимітаючи сміття з хати» і не плямуючи етичні канони своїх релігій. Якщо ж та або інша проблема вимагає втручання світської влади, то тут у хід iде дипломатія, наполегливість, згідливість, взаємні поступки, законослухняність і лояльність, а головне, – загальна культура.

Треба віддати належне українським церквам – у більшості випадків вони саме так і роблять, принаймні – намагаються. Та й хто ж, як не церква (будь-яка церква!) має стати зразком громадянської поведінки?! Прикладом можуть бути наші великі протестантські об’єднання – хоча кожне з них має свої внутрішні і зовнішні проблеми, вони не поспішають виставляти їх на громадський огляд.

Те ж стосується католицької церкви в Україні, а також, з деякими винятками, Української греко-католицької церкви. Що стосується так званих «нових» релігійних общин, то про них – після карнавальної історії Білого Братства – сьогодні мало хто чує, що вельми позитивно характеризує їх громадський імідж. (Уже, здається, угамувалися і Свідки Ієгови, хоча вони нікому не чинили зла).

Проте не всі церкви спроможні домагатися бажаних цілей способом, скажімо так, який їм личить. Читач, напевно, вже здогадався, що йдеться про деякі фігури Української православної церкви Московського патріархату, для яких наче не існує загальнообов’язкових законів України і яка чомусь завжди претендує на особливе становище в нашому суспільстві – на таке саме становище, для якого «закон не пишеться» в прямому значенні цього слова.

Особливо це стосується так званих «православних» братств, які вже давно мали б фігурувати на лавах підсудних. Адже сьогодні йдеться вже не, скажімо, про створений в Україні сміховинний культ Миколи II, а про суто політичні і регулярні акції, спрямовані, без сумніву, проти держави Україна. Яскравим підтвердженням чого є наполегливі спроби Каурова «зі соратниками» зірвати (!) міжнародні морські навчання на Чорному морі.

(18 липня співробітники одеської міліції затримали голову громадської організації «Единое Отечество» і лідера Союзу православних громадян України Валерія Каурова. Затримання сталося після завершення хресного ходу пам’яті імператора Миколи II – після того, як Валерій Кауров повернув, порушуючи намічений маршрут, «хресний хід» у бік моря, де базуються кораблі, що беруть участь у навчаннях «Сі бриз-2007». При цьому довелося перекрити рух транспорту по кількох вулицях).

Ще однією сучасною фобією промосковських «православних» активістів є так зване храмобудівництво – спорудження каплиць. Особливо в столиці України Києві. Куди не кинь оком – всупереч протестам мешканців сусідніх будинків, нехтуючи контрастом з існуючими міськими ансамблями, а іноді – ціною вирубки дорогоцінних скверів – зростають яскраві, як матрьошки, і однакові, як шахові пішаки, каплиці УПЦ МП.

Мало нам несумлінних архітекторів, які за гроші готові знести і забудувати навіть священні Київські гори, так тепер цим займається ще і церква! А чи можливо десь у світі таке «диво», щоб у гарному міському Саду, поруч з чудовим палацом і, що важливо, будівлею парламенту, оселився панотець, збудувавши собі потворну «рукотворну» (в прямому значенні) «капличку»? Оселився надовго – він живе там вже кілька років. Керівництво УПЦ МП мовчить, керівництво ВР – також. Адже цей Сад належить всім киянам!

І ось сьогодні, в сакральному для кожного українця місці, там, де колись стояв палац св. Володимира, де була зведена велична (кам’яна!) Десятинна церква, присвячена Богородиці, виник ще один, можна навіть сказати – «історичний», скандал, спровокований все тими ж самими людьми УПЦ МП.

Йдеться про те, що хоча вчені суперечки про відновлення Десятинної церкви ще дуже далекі від остаточного вердикту, на місці старовинного дитинця виросла капличка Московської церкви: сучасна, недоладна, ні з чим навколо не гармоніює.

Вже призначено і священика. Незабаром, проте, виявилося, що об’єкт цей – піратський, бо жодна з компетентних організацій не санкціонувала його зведення. Хоча будівельники і священик стверджують зворотне, мерія Києва визнала будівництво каплиці біля руїн Десятинної церкви незаконним.

Як заявив глава столичного управління архітектури Василь Присяжнюк, «землевідвід для зведення каплиці не було зроблено, дозвільну документацію не видано, а проект каплиці чиновники не розглядали»!

І принаймні, кажуть фахівці, будь-яке будівництво, крім реставрації, на тому місці заборонено. Тут виникає одне цікаве запитання: «Як могло трапиться, що цей «самобуд» у самому центрі («центріше» не буває!) міста не був помічений міською владою? Що могло б призупинити будівництво на самому початку.

Ще запитання: чи допоможуть вердикти компетентних чиновників? Чи знесуть вже збудовану – схожу на шляхетську альтанку – каплицю? Все це наштовхується на відповіді до запитання: «Хто в місті господар? Мерія чи керівництво однієї з численних церков?». І навіть більше – можливо, не духовне керівництво, а один з «каурових»?

Мало надії і на судовий розгляд – скільки їх, отаких розглядів, зникло в безодні українського судочинства? А той чи інший «об’єкт» і нині там!

Джерело: “День”