Графіті

В результаті розкриття фрескових розписів з-під пізніх олійних записів в соборі знайдено написи-графіті (з грецької – видряпаний) 11 – 17 ст., що є цінними пам’ятками писемності та важливими історичними документами.

1946 кілька цікавих написів знайшов і прочитав дослідник Київської Русі Б. Рибаков. З 1957 детальним вивченням графіті собору займався С. Висоцький. Він розробив спеціальну методику дослідження стародавніх написів. Після видалення пізнішого олійного живопису і шпаклівки написи читалися, датувалися, виготовлялися фото і прориси. Фотографували графіті при бічному освітленні, потім виготовлялися фотовідбитки на глянцевому та матовому папері. Останні прорисовували олівцем, відбілювали та наводили чорнилом для отримання точних прорисів.

З прорисів було зроблено так звані «виворітки» – білі контури написів на чорному тлі.

Б. Рибаковим і С. Висоцьким досліджено бл. 320 графіті. З 2006 натурні дослідження графіті в Софії продовжено науковцями заповідника Н. Нікітенко та В. Корнієнком, московською дослідницею О. Євдокимовою, яка вивчає грецькі графіті. Нині виявлено ще понад 300 графіті. Згаданими науковцями а також зарубіжними дослідниками А. Залізняком, Т. Рождественською, А. Туриловим, В. Яніним (Росія) та А. Куликом і В. Орлом (Ізраїль) запропоновано нове трактування численних раніше виявлених графіті.

Протягом багатьох століть ті, хто бував у соборі, писали на його стінах свої імена, креслили всілякі знаки, повідомляли про хвилюючі події. Церковний тиньк слугував своєрідною актовою книгою, куди заносилися важливі документи – договори, пам’ятні записи, молитви, каяття тощо. Графіті виявлено в усіх приміщеннях собору: в центральній та поперечних навах, у вівтарях, внутрішніх і зовнішніх галереях, на хорах, у хрещальні та інших місцях.

Написи зроблено гострим предметом, але вони не видавлювались як по вогкому тиньку, а видряпувалися шляхом викришування його часточок. Такий спосіб вимагав не тільки вміння, але й значних фізичних зусиль. Як знаряддя для написання використовувалися писала (стилі), виготовлені з заліза, міді або кістки, загострені з одного кінця стержні. Іноді застосовувалися ніж, голка.

Трапляються написи, зроблені давньогрецькою, українською, вірменською, латинською, польською мовами. Однак переважну більшість написів складають давньоруські написи 11 – 12 ст., виконані кирилицею. Це зразки найдавнішого слов’янського письма – уставу, для якого характерні чіткі геометричні, майже квадратні букви, що креслились окремо одна від одної, з красивими комбінаціями прямих та заокруглених ліній. Поряд з текстами, написаними кирилицею, виявлено окремі глаголичні букви, які здебільшого застосовано для позначення дат. Вірогідно, цей графічний різновид старого письма не відігравав помітної ролі на теренах Києва.

Стиль графіті переважно урочистий.

Найчастіше трапляється традиційна молитва-благання: «Господи, помози рабу Твоєму…». Є звертання до святих, зображених на стінах храму, з молитвами, проханнями про допомогу або ж просто підписи під однофігурними зображеннями чи багатофігурними композиціями. Написи на фресках у більшості випадків зроблено з намаганням не пошкодити зображення святих: на тлі, поземі, розгранці, яка відокремлює одну фреску від другої.

Значення таких підписів полягає в тому, що вони допомагають дослідникам атрибутувати зображення. Адже імена святих, що були написані фарбами давньогрецькою мовою в 11 ст., т. зв. дипінті, майже не збереглися, тому більшість персонажів залишалася невідомою. За кількістю однофігурних зображень (понад 500) Софія Київська не має аналогів серед пам’яток середньовічної архітектури, і визначення імен цих святих має велике значення для науки. Така специфічна група написів-графіті, що стосуються фрескових зображень, не була відома раніше. Виявлення їх на стінах собору допомогло встановити, зокрема, імена святителів, зображених у вівтарі, присвяченому архістратигу Михаїлу: Анфім, Євдоким, Феодул; серед інших фресок у різних місцях собору встановлено імена святих: Анни, Артемія, Єзекія, Онуфрія, Міни, Капітона, Стефана, Фоки, Христини та багатьох інших.

Ще одна тематична група софійських графіті, яка теж не була відома раніше, – повідомлення, схожі за змістом на літописні. Досить часто вони майже дослівно повторюють літописний текст (про поховання Андрія-Всеволода Ярославича, про прихід на княжіння до Києва Святополка Ізяславича); деякі дають можливість уточнити літописні дані (про «поставлення» владики Іларіона, про прийняття Софії митрополитом Микитою). Особливо цікаві ті, що повідомляють про важливі події державного значення, з невідомих причин не зафіксовані літописцями або ж втрачені під час редагування та переписування (про мир на Желяні, укладений між князями Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом та Олегом Святославичем). Найбільш цікавим і важливим є запис про смерть Ярослава Мудрого в 1054.

У графіті трапляються прямі датування. Особливе значення мають виявлені на фресках в різних місцях собору найраніші давньоруські і грецький записи, що містять дати 6530 (1022), 6541 (1033), 6544 (1036), 6547 (1038/39).

Найбільш раннім датованим давньоруським написом є графіті 1022, яке засвідчує, що вже до цього часу собор було зведено і розписано. Дати графіті написано від створення світу і лише починаючи з 16 ст. – від Різдва Христового. Раннім датованим давньоруським текстом є запис 1052 про грім у березні, поряд з графіті 1054 про смерть Ярослава Мудрого на фресковому зображенні св. Пантелеймона.

Переважна більшість графіті – іменні записи, в яких ім’я автора відіграє важливу роль. Подібні написи являють особливий інтерес для антропонімічних досліджень. Адже, окрім звичних християнських календарних імен, тут є ціла низка мирських слов’янських імен: Безуй, Войнята, Володимир, Всеволожа, Жадко, Жизнобуд, Олег, Пищан, Путько, Святослав, Святополк та ін.

На особливу увагу заслуговує повідомлення про Боянову землю 12 ст., що є найбільшим поміж графіті собору. Це унікальний настінний юридичний документ про купівлю княгинею Всеволожою землі в присутності послухівсвідків. Правильність угоди, укладеної під контролем софійських кліриків, засвідчується формулою «а передъ святою Софиею передъ попы». Запис – найбільш рання згадка у писемних джерелах землі, що відігравала роль товару. Виявляється, участь Софії – руської митрополії – в економічному житті не обмежувалася лише збиранням десятини на свою користь. Її клірики були активними учасниками торгових операцій, за які одержували відсоток на користь Софії.

Повідомлення про Боянову землю записано в нижній частині фрескового зображення св. Онуфрія в приміщенні колишньої південної зовнішньої відкритої галереї собору. Загалом на цій фресці виявлено 41 напис. Можливо, така кількість графіті пов’язана з тим, що святий вважався цілителем хворих, і до нього зверталися численні прохачі.

Але найімовірніше все це пояснюється тим, що у відкритій галереї тіснився простий люд, і тому легше було зробити напис. Адже відомо, що існувала офіційна заборона писати на стінах храмів.

Значна частина авторів софійських графіті повинна була мати причетність до культурного середовища, яке визначалося діяльністю митрополії. На це вказує і соціальний склад авторів, який вдалося встановити щодо 30 написів – на підставі приписок. Перше місце серед них посідають «попи» («попин» – високий чин у церковній ієрархії), потім – отроки, дяки – писці-професіонали, ченці, купці. Є написи, зроблені князями, – Михайлом-Святополком Ізяславичем, Василієм-Володимиром Всеволодовичем Мономахом. Один напис зроблено князівським мечником Василієм. Залишили «автографи» і жінки – Агафія, Іліосавія, Олісава. Авторами багатьох написів були особи, причетні до софійського скрипторію – майстерні, де переписувалися та перекладалися з іноземних мов книжки. Вони вивчали стародавні манускрипти з величезного Ярославового книгосховища, добре володіли технікою письма й застосовували багато прийомів тайнопису, знаних лише писцями-професіоналами.

Особливу групу графіті собору складають малюнки. Іноді вони пов’язані з написанням букв: в окремих написах букви оформлювалися рослинним орнаментом та звіриними головами. Малюнки з самостійним смисловим значенням поділяються на побутові та символічні. Останніх виявлено величезну кількість, серед них – зображення хрестів різноманітних видів і конфігурацій, святих, знаків, рук, що благословляють і інше. У виконанні малюнків добре помітним є обізнаність авторів з християнською символікою, прийомами книжкової мініатюри.

Важливою перевагою таких настінних написів над іншими писемними пам’ятками є їхня чітка локалізація. Софійські графіті, за винятком кількох, зроблених заїжджими авторами (з Білгорода, Полоцька, Турова, Чернігова), є достовірними пам’ятками київської писемності, починаючи з серед. 11 до 18 ст. включно.

Собор Святої Софії – унікальний твір архітектури, монументального і декоративного мистецтва світового значення.