2011 р. У концтаборі на Львівській цитаделі було ув’язнено Андрія Садового

Дата: 14.01.2011

Міський голова Львова Андрій Садовий отримав знак долі, яким Історія застерігає його не забудовувати Цитадель хмарочосом конгрес-холу із відпочинковими центрами, а гідно увічнити пам’ять про військовополонених, знищених нацистами у шталазі № 328, в’язнем якого був рядовий РСЧА Андрій Садовий.

Ця інформація надійшла до Львова із міста Подольська Московської області, де міститься Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації, куди звернулися львів’яни, що обстоють ідею гідно вшанувати на території Львівської цитаделі пам’ять про загиблих там людей.

Отож у ЦАМО РФ (фонд 58, опис 977521, справа №2064) міститься запис № 300814702, згідно із яким Андрій Садовий, син Яреми, народжений 27.11.1915 у Глевасі на Київщині був рядовим солдатом, коли 30.06.1941 потрапив у полон у Львові. У сумнозвісному шталазі № 328 він отримав номер 6960. Доля його трагічна – він помер у полоні 14.02.1944 і похований у Вітмаршені.

Нагадаємо, що перші мужі ЛМР – міський голова Андрій Садовий та головний архітектор Львова Юрій Криворучко – певний час або вдавали перед громадськістю, або ж і справді не володіли достеменною інформацією про шталаг № 328, на території якого вони не проти були бачити висотний конгрес-готель із відпочинково-розважальними комплексами (про забудову Цитаделі читайте тут).

Чому влада Львова не хотіла знати, що у концтаборі на Цитаделі («Шталаг № 328») утримувалися і гинули, крім радянських військовополонені Франції, Бельгії, Голландії, Італії, – залишається загадкою.

Так Юрій Криворучко в листі від 03.09.2010 стверджував, що у Львівській міській раді немає жодних архівних даних про існування на цій території під час тимчасової німецько-фашистської окупації м. Львова концтабору та жертв цього концтабору. Згодом у його ж листі від 29.11.2010 йшлося про встановлення твору монументального мистецтва, який матиме назву «Пам’ятний знак вшанування пам’яті жертв НКВД (?!!!) та Другої Світової війни».

Це тоді, коли п.5 рішення Львівського виконкому від 04.12.2009 року № 1039 «Про затвердження заходів щодо раціонального використання території та споруд історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» управлінням архітектури департаменту містобудування було передбачено проведення конкурсу для встановлення пам’ятного знаку вшанування пам’яті жертв Другої світової війни!

Але правда є такою, що Цитадель полита кров’ю не жертв НКВС (ці були у «Тюрмі на Лонцького, натомість на Цитаделі у 1939-1941 роках розміщувалися радянські військові частини), а жертв нацистів, бо у часі нацистської окупації Львова тут був згаданий шталаг № 328. Від 1944 р до середини 1980-х років на Цитаделі знов містилася військова частина та склади. У казармах розташовувалася також і спортрота.

Ось як було описано картину шталагу № 328 після відходу нацистів:

«У понеділок, 25 липня 1944 року, на Цитадель прибула танкова бригада під командуванням капітана Малофеєва. Разом з ним сюди прибули сапери, командира взводу ст. лейтенанта Олексія Іванова, які мали очистити колишній концтабір від мін та фугасів. Сапери виявили тут та знешкодили бомби, завантажили їх на машини, вивезли за місто і там підірвали.

В підвалах бастіону було знайдено ящики з вибухівкою. По сусідству великі металеві скрині з електродетонаторами. Про це О. Іванов увечері доповідав у штаб 42 бригади командиру Краснову. На запитання Краснова, чи багато вибухівки заклали фашисти на Цитаделі, відповідь ст. лейтенанта була приголомшливою: «Думаю, десяток вагонів можна завантажити».

Продовжуючи розчищати Цитадель червоноармійці натрапили «на великі купи хмизу на пустирі, неподалік від кам’яної огорожі… Сапер з міношукачем у руках відкинув у бік гілки і вжахнувся: – «Дивіться»! Бійці підбігли до нього і побачили, що хмизом був прикритий рів заповнений людськими трупами. Спалити їх гітлерівці не встигли…

Про це капітан Малофеєв доповів у штаб 63 бригади капітану Фомичову. Командир бригади наказав поховати тіла замордованих. Зранку 25 липня 1944 року штаб 63 гвардійської бригади перемістився з вулиці Кохановського в казарми на Цитаделі.

У серпні 1944 року на Цитадель прибула Державна надзвичайна комісія з розслідування нацистських злочинів. Судова-медична комісія, яка обстежувала місце розстрілів військовополонених, виявила на поверхні землі та в ямах попіл і людські кістки, штучні зуби, предмети особистого вжитку, людське волосся.

На підставі показів свідків встановлено, що в концтаборі військовополонених на Цитаделі, за час його існування перебувало близько 284 тисячі військовополонених. З них, як переконував огляд місць захоронення і покази очевидців від хвороб, голоду, катувань і розстрілів загинуло близько 142 тисячі чоловік.

На стінах камер було знайдені чисельні написи зроблені в’язнями. Їхній зміст свідчив, що Цитадель був табором смерті: «Тут вмирали з голоду російські полонені тисячами 22.01.1944 року», «Хто тут буде з Червоної Армії, той нехай розповість усім товаришам по зброї, що тут страждали, вмирали з голоду і холоду 22.01.1944 року».

Було складено докладний список комендантів концтабору, яких намагалися притягнути до судової відповідальності. Це капітан Блют, майор Сідорен, майор Рох, оберфельдфебель 328 полку Фріц Міллер, оберфельдфебель Пер.

У спеціальному приміщенні табору комісія виявила 830 знятих з військовополонених комплектів обмундирування і 3640 пар взуття, яке німці не встигли реалізувати».

Нагадаємо, 14 липня 1977 року у Львові відбувся суд над колишнім комендантом табірної поліції «Шталагу-328» Андрієм Якушевим. Військовий трибуналом Червонопрапорного Прикарпатського військового округу влаштував публічний процес. На підставі свідчень близько 40 очевидців та постраждалих, а також за матеріалами попереднього слідства управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів УРСР по Львівській області, військовий трибунал під головуванням полковника юстиції А. О. Трощенкова засудив Якушева до розстрілу.

Довідка ЗІКу

У 1980 році на замовлення управління культури УРСР реставраційна майстерня на чолі з архітектором І. Могитичем виконала проект режимних зон Цитаделі. Згідно з розробленим документом, фортечна споруда займала територію площею 21 га. Охоронна зона містила територію Цитаделі і становила площу 33 га. Межі охоронної зони проходили тоді по вулицях Коперніка, Колесси, Вітовського та Драгоманова.

Зона регулювання забудови містила охоронну зону і проходила по вулицях Стефаника, Коперніка, Вітовського та Глібова. Площа зони регульованої забудови становила 65 га. У 1989 році охоронний державний реєстр за № 724 визнав Цитадель, як взірець оборонної архітектури і геологічну пам’ятку природи.

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»