Ікона Ченстоховської (Белзької) Богородиці

8 вересня 1717 року було здійснено першу коронацію у Республіці Обох [коронної й литовської – М.Х.] Націй (лат. Res Publica Utriusque Nationis, пол. Rzeczpospolita Obojga Narod?w), тобто на території України, Білорусі, Польщі та Литви. За дорученням Папи Климента ХІ (1700-1721) холмський єпископ Христофор Шембек (1713-1719) коронував Ченстоховську (Белзьку) Богородицю.

Писана на липовій дошці ікона є однією з 70-ти, які приписують пензлю євангелиста Луки. За переказом, її переховували в царських палатах у Царгороді, й звідти князь Лев Данилович (†1301) привіз її на Русь та помістив у церкві на Княжому дворі у Белзі. 1382 року князь Володислав Опільський, володар Русі (1372-1378, 1385-1387), зафундував монастир паулінів на Ясній Горі у Ченстохові та переніс туди Белзьку Богородицю. Сьогодні Ченстоховська Божа Матір є найбільшою святинею Польщі, однією з найшановніших Богородичних ікон у світі.

Після Ченстоховської Богородиці коронували ікони в Тракаї (1718) на Литві, Кодні (1723) на Берестейщині, Сокалі (1724) та Підкамені (1727) на Львівщині, Жировицях (1730) у Білорусі, Варшаві (1739), Луцьку (1749), Вільні (1750).