Львівська ікона Божої Матері Розради

28 травня 1905 року було короновано ікону Божої Матері Розради для церкви апостолів Петра і Павла отців єзуїтів. За дорученням Папи Пія Х (1903-1920) коронування здійснив митрополит Львова архиєпископ Йосип Більчевський.

Близько 1570 року на прохання генерала ордену єзуїтів Франциска Борджіа ікону було намальовано як точну копію славного образу Sаlus Populi Romani в Римі і передано єзуїтам в Ярослав, а звідти пожертвувано до Львова. 10 листопада 1630 року ікону урочисто внесено до церкви й поміщено у вівтарі лівої нави. 1636 року ікону прикрасили срібні позолочені шати, згодом ушанували численні вотиви. Перед нею молилися королі Сигізмунд ІІІ Ваза (1587-1632), Володислав ІV (1632-1648), Ян Казимир (1648-1668), Ян ІІІ Собєський (1674-1696).

1945 року ікону вивезено до Кракова, а 1974-го – до церкви св. Климента Дворжака у Вроцлаві. З 1980 року ця церква веде духовну опіку людей праці. 13 грудня 1981 року, після введення надзвичайного стану в Польщі, там відбулася перша Служба Божа за Вітчизну і позбавлених волі. Львівська ікона Божої Матері Розради стала покровителькою робітників і «Солідарності», про що свідчать численні вотиви і пам’ятні дошки робітничих колективів.