Львівська ікона Богородиці Провідниці (Одигітрії)
1 липня 1751 року перший акт коронування було здійснено у Львові. Відповідно до брева Папи Бенедикта ХІV (1740-1758) від 10 грудня 1749 року, було короновано ікону Богородиці Провідниці (Одигітрії) для церкви Тіла Христового монастиря домініканців у Львові. Коронацію за участі восьми католицьких єпископів трьох обрядів здійснив митрополит Львова архиєпископ Микола Вижицький (1737-1757).
Писану на кипарисовій дошці, за переказом, авторства євангелиста Луки ікону принесла царівна Анна з Царгорода до Києва при хрещенні Володимира Великого. Згодом вона стала родовою святинею Мстиславовичів-Романовичів. 1270 року при заснуванні монастиря і церкви апп. Петра і Павла князь Лев Данилович пожертвував ікону руським монахам. 1377 року князь Володислав Опільський разом із церквою Петра і Павла передав її домініканцям. Ікона уславилася чудами, стала паладіумом Львова. Крім католиків, її вшановували, за словами М. Ґруневеґа, русини і вірмени.
У 1745-1764 роках за проектом Івана де Вітта / Ioannes de Witt (1709-1785) будувалася нова барокова церква Тіла Христового. Тому за дозволом Папи коронування відбувалося в чистому полі за мурами міста, там, де пізніше був Городоцький цвинтар. Було запрошено священнослужителів трьох (латинського, руського та вірменського) обрядів, братів і сестер численних монастирів, церковні братства та парафії, велике панство і шляхту. За наказом великого коронного гетьмана Йосипа Потоцького (1673-1751) прийшли військові підрозділи і стали табором на Білогорщі. Війська забезпечили порядок й надали блиску урочистостям, артилерія салютами й феєрверками піднімала настрій учасникам.
30 червня в середу опівдні дзвони всіх церков Львова сповістили початок свята. З престолу церкви св. Антонія на Личаківській вулиці було взято папські корони і хресним ходом перенесено до монастиря домініканок на вул. Коперніка, де вручено коронаторові владиці Миколі Вижицькому, який переніс їх на поле коронації. Там під охороною війська й вірних корони помістили у присланому князем Радзивіллом з Несвіжа наметі.
Вранці 1 липня Львівську Одигітрію було поміщено у вівтарі на поставленому серед поля висотою у 30 стоп помості, і там після Служби Божої у супроводі артилерійських салютів відбувся акт коронування Божої Матері Провідниці. Потім хресним ходом через вісім тріумфальних арок її було внесено у нову каплицю домініканського монастиря, а після закінчення будівництва церкви Тіла Христового поміщено у головному вівтарі.
На пам’ять про коронацію було вибито золоті, срібні та мідні медалі вартістю у таляр, півталяра, тимф та шостак, що роздавалися учасникам свята. Золоті, срібні й мосяжні медалі було вибито і в Римі на честь брева Папи Бенедикта ХІV від 10 грудня 1749 року. 1753 року краківська каштелянова Людовіка з Мнішків Потоцька поставила кам’яну колону на місці коронації. 1754 року домініканці видали in folio пропам’ятну, багато ілюстровану книгу «Hasło Słowa Bożеgo…», де помістили всі виголошені під час урочистостей проповіді, розповіді про творені при іконі чуда, матеріали про історію ікони та монастиря, опис коронаційного процесу тощо.
2 липня 1851 року відзначали 100-річчя коронації Львівської Провідниці, і знову били медалі, видавали книжки, друкували образки. 1946 року домініканці забрали ікону з собою до Польщі, її поміщено праворуч від головного вівтаря у церкві св. Миколая монастиря проповідників у Ґданську.