2004 р. Вітражі Львова

Архітектура і декоративна оздоба будинку колишнього Музичного інституту українського товариства “Просвіта” ім.М.Лисенка (пл.М.Шашкевича, 5; 1913-1916 pp., арх.І.Левинський) [Державний архів Львівської області, ф.2, оп. 3, спр. 1009, арк. 3, 9, 40] теж увібрали в себе риси українського модерну. До роботи над картонами вітражів і стінних розписів І.Левинський запросив М.Сосенка та О.Новаківського, які разом зі скульптором Г.Куневичем поєднали свої зусилля, шоби цей архітектурно-мистецький ансамбль став цілісним, а загальне враження від нього було не менш багатим і сильним, ніж від будь-якого окремо взятого складника. Під час проектування інтер’єра будинку митці зосередили увагу на створенні національного колориту шляхом органічного поєднання архітектурних і художньо-декоративних засобів народного мистецтва. Над проектами вітражів і розписів М.Сосенко працював протягом 1913-1914 років, а в 1916 році проекти були реалізовані [проекти зберігаються у фондах графіки Національного музею у Львові]. В основу поліхромних композицій закладено багаті традиції музичної та мистецької культури українського народу. Орнаментальні розписи стін, в які органічно вплітаються композиції верхнього ряду вітражних вікон, перегукуються з мотивами полтавських гаптів, шо є художньою особливістю як розписів, так і кольорових засклень споруди. Овали віконних отворів М.Сосенко заповнює шістьма ансамблевими вітражами, повторюючи їх кількість, форму, рисунок і колір у стінному розписі на протилежній стіні зали. Такий композиційний хід створює враження гармонії та врівноваженості всього ансамблю живописної та вітражної оздоби приміщення. Площина вітража заповнена характерними стилізованими квітами, які у народній вишивці мають назву “ружі”, завитими листками та стеблами, зібраними у вінок. Центральне, вільне від орнаменту, асиметрично розташоване поле вітража робить композицію схожою на картуш. Кольорова гама верхнього ряду вітражів – фіолетовий колір орнаментів з незначними вкрапленнями багряно-червоного на ніжно-жовтому тлі – вдало гармонує з коричнево-охристо-фіолетовими барвами настінних розписів.

Нижній ряд віконних отворів декорований сітчастими вітражами. Прямокутні тафлі прозорого молірованого скла з’єднані між собою металевою спайкою. У місцях перехрещування спайка творить маленькі ромбики та кола, заповнені різнобарвними скельцями, які оживляють суху геометричну розграфленість вікна і служать підтримкою для кольорового окантування вітража.

Джерело: Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття. – Льв.: 2004 р., с. 92 – 94.