2005 р. Мистецтво львівської сецесії

У комплексі Музичного інституту ім. М. Лисенка (тепер музичне училище на вул. Шашкевича, 5, в бюро Левинського проект виконав Є. Червінський, 1912-1913 рр.) композиційно-змістовою домінантою інтер’єрів є монументальний живопис М. Сосенка (1914-1915). Він концентрується у головних приміщеннях: у Великому (розписи, вітражі, керамічне панно) та Малому (розписи) концертному залах. Розписи, виконані темперою по сухому тиньку, є основним засобом організації простору. У Великому залі вони об’єднують всі функціональні та просторові зони: вхід, партер і балкон, сцену. Стіни та плафон мають вигляд суцільної декоративно тканої поверхні, в емоційному звучанні помаранчевих, блакитних, червоно-брунатних, зелених барв. Ритм крупних колірних плям і примхливо вигнутих ліній, рисунок граціозних фігур вступають у контраст з простотою архітектурних форм. Простору інтер’єра надається зоровий рух, міцніє його психологічне діяння. Намагаючись завдати свою емоційну, масштабну та ритмічну характеристику простору, живопис Сосенка водночас тяжіє до відповідності декоративного і фігуративного начал. У плафонах обох залів пластичність фігур зрівноважується умовністю рослинно-геометричного обрамування, яке включає також нотний запис мелодій.

Розпис Великого залу вдало доповнюється металевими настінними світильниками, подібними до гі-пертрофованої пряжки гуцульського поясу, вітражами овальних вікон, що продовжують теми стінного декору, і керамічним панно з рисунком на народні мотиви, яке акцентує вхід. Органічно входить в інтер’єр скульптура Г. Кузневича (1914) – два горельєфа з портретами М. Лисенка й Т. Шевченка, а також ліпнина: атрибути музики й образотворчого мистецтва, рослинні орнаменти. Декоративне оздоблення Малого залу виділяється спробою сполучення архітектури і живопису зі словом: компонентом розписів є вписаний стилізованим шрифтом поетичний текст.

Джерело: Бірюльов Ю. Мистецтво львівської сецесії. – Льв.: Центр Європи, 2005 р., с. 109 – 112.