Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Костел єзуїтів: новий поворот

Оксана Маланчук

Дата: 06.07.2009

У справі з костелом єзуїтів, яка триває з 1995 року, нарешті зроблено реальний крок уперед – храм передано у комунальну власність міста. Наступною дією мала б стати передача костелу у власність львівської архієпархії УГКЦ. А вже у планах Церкви – перетворити костел єзуїтів на гарнізонний храм.

“Пошта” ретельно дослідила історію з костелом єзуїтів, що почалася ще у перші роки незалежності, і у номері за 28 березня ми подали власне бачення хронології тих подій. Нагадаємо, що у 1994 році, в період перших років української незалежності, коли тривав активний процес повернення храмів церковним громадам, костел єзуїтів за розпорядженням представника Президента України на Львівщині Степана Давимуки передали чину св. Василія Великого.

Проте василіяни від костелу відмовилися і запропонували Львівській архієпархії взяти його під свою юрисдикцію. Та за деякий час вони знову звернулися з листом до міської влади, у якому попросили повернути костел у володіння чину. Відтоді на храм почергово виявляють претензії обидва учасника процесу.

Зауважимо, що львівська міська та обласна влада не надто заглиблюється у ці внутрішньоцерковні дискусії. “Для нас, як влади, першочерговим завданням є передача костелу за призначенням – тобто Церкві – під юрисдикцію місцевого ієрарха Владики Ігоря Возьняка. А далі церковна влада вирішить, хто саме там має правити і на яких умовах”, – наголосив “Пошті” Роман Кураш, начальник відділу у справах національностей та релігій ЛОДА.

Попри це, протягом років справа передачі у власність костелу чи то василіянам, чи центральному проводу УГКЦ, була загальмована не стільки юридичними аспектами, скільки… книжками. Адже у костелі, починаючи з Другої світової війни до сьогодні зберігаються фонди бібліотеки ім. Стефаника. Характерно, що, незважаючи на постійні ухвали спочатку Василя Куйбіди, а пізніше Любомира Буняка про цілковите вивільнення костелу від книг, відповідних приміщень для цього у влади не було.

За ці роки частина книг була все ж перенесена, але досі, за словами Мирослава Романюка, директора бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України, в костелі є близько 2 млн 300 одиниць книжкового фонду. Для повного звільнення костелу від книжок, за словами директора, потрібно 4000 кв. м, з відповідним рівнем вологості повітря, освітлення, низкою інших технічних умов.

Тепер нарешті міська влада ухвалила рішення про передачу костелу територіальній громаді Львова, що, за словами депутата міської ради Анатолія Забарила, є проміжним етапом у процесі його повернення УГКЦ.

“Зауважу, що моєю пропозицією було відразу передати костел Грекокатолицькій церкві, але депутати цього не підтримали. Їхнім поясненням було те, що цей об’єкт наразі не зареєстрований ні за громадою Львова, ні за Церквою, а тому для дотримання процедури потрібно спочатку закріпити його за містом, а тільки тоді передавати у володіння Львівської архієпархії, а конкретно – Центру військового капеланства. Мені видаються дещо зайвими ці проміжні етапи, бо хто б оскаржив факт прямої передачі храму УГКЦ, але, думаю, що і в зробленій дії є поступ”.

За словами Анатолія Забарила, іншою проблемою досі залишаються книжки: “Ми не можемо їх просто викинути на вулицю, бо це цінність. А для того треба посилено шукати різні приміщення, пристосовані до зберігання книг”.

Важливо, щоб це була не тільки відкрита культова споруда, але і доступний туристам історичний об’єкт. Щодо ідеї гарнізонності, то, на думку Анатолія Забарила, немає нічого поганого в тому, щоб це був храм для військових, який одночасно буде відкритим і для всіх християн.

Коли саме у мерії буде порушено питання про безпосередню передачу храму у власність УГКЦ? За попередніми прогнозами, приблизно наприкінці вересня. До того часу БТІ мало б завершити всю процедурну реалізацію політично прийнятого рішення про передачу костелу місту.

Джерело: “Суботня пошта”