1967 р. Історія українського мистецтва
Розмір зображення: 800:431 піксел
У 30 – 40-х роках XVI століття в українському будівництві, як зазначалося, вперше з’являються елементи ренесансної архітектури. В цей час багато хто з купців, шляхтичів та ремісників бував за кордоном, вчився в західноєвропейських університетах. Отже, всебічні зв’язки з країнами Західної Європи сприяли не тільки поширенню нових ідей, але й нових форм мистецтва доби Відродження, яке найповніше відповідало ідеології міських ремісничих мас. Ренесансні форми істотно не впливали ні на об’ємно-просторові, ні на інженерно-конструктивні елементи споруд. Ці впливи помітні лише в деталях. Істотніше вони позначалися на архітектурі в другій половині XVI століття.
Характерним для архітектури цього періоду є Меджибізький замок. Меджибіж належить до давніх поселень, відомих ще в 1100 році. В XVI столітті замість дерев’яного замка починають споруджувати новий, мурований (закінчено в 1545 р.).
Нерегулярний у плані п’ятикутний замок відповідає формі мису між річками Бугом і Бужком. П’ять башт розташовано довільно, залежно від потреб оборони, а їхня форма в плані і об’єм якнайкраще відповідають умовам захисту від ворога. Башти замка різноманітні за формою – прямокутні, п’ятигранні, восьмигранні, іноді складної форми – комбінація ромбовидної башти з чотирма півкруглими, розташованими з обох боків попарно. В кількох житлових корпусах – багато приміщень, різних за розміром і призначенням, щедро оздоблених як всередині, так і зовні. Східний корпус, один з кращих, оздоблено дуже гарною за пропорціями глухою аркатурою.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 37 – 38.