Нью-Йорк

Нью-Йорк (англ. New York City, МФА: або The City of New York, дослівно: «Новий Йорк») — найбільше місто у США, розташоване на Атлантичному узбережжі біля гирла річки Гудзон. Населення міста становить 8,4 млн мешканців, міської агломерації — 19 млн.

Нью-Йорк — один із найбільших у світі торговельно-фінансових центрів (Нью-Йоркська фондова біржа, транснаціональні корпорації); великий промисловий центр (одяг, поліграфія, транспортні засоби, продукти харчування) США та Північної Америки; конгломератом портів Нью-Йорк сполучений системою каналів з Великими Озерами; великий транспортний вузол (авіатранспорт); численні вищі школи (Колумбійський університет); Метрополітен Опера; великі парки (Сентрал-парк); головна частина міста — Мангеттен; музеї, мистецькі галереї; пам’ятки архітектури XVII та XIX століть; численні хмарочоси, переважно на Мангеттені; багато пам’ятників (зокрема Т. Шевченкові в Арров-парку); Статуя Свободи. У Нью-Йорку розташовано штаб-квартиру ООН.

За результатами опитування, що провів журнал Forbes серед фахівців 2010 року, Нью-Йорк потрапив до дванадцятки найкрасивіших міст світу.

У місті існує чимала українська діаспора, діють українська церква святого Юра та різноманітні українські організації. Нещодавно (2021 р.) Тіна Пересунько встановила нью-йоркську адресу диригента Олександра Кошиця: 306 West 99 Street (на поданій мапі – №1).

Упродовж щонайменше 1930-1931 років (з перервами) він мешкав в цій частині Мангеттена. Зовсім неподалік знаходиться УВАН (Українська вільна академія наук, на мапі – №2). Тут сьогодні зберігається невеличка частина архіву Кошиця, зокрема і кілька унікальних досі невідомих світлин диригента. Також недалечко – Колумбійський університет (№3 на мапі), де пізніше Кошиця запрошували прочитати лекції на тему українського співу. Трохи нижче (№4) – Метрополітен-музей. Внизу під Центральним парком (не потрапляє на мапу) – Карнегі-Хол, де диригент давав чисельні концерти і презентував 1922 року "Щедрика". Недалечко від Кошиця мешкав Юрій Шевельов (за Колумбійським університетом).

Цю адресу Олександр Кошиць вказував у своєму листуванні з близьким другом, композитором Василем Беневським, з котрим вони познайомились у Ставрополі на початку 1900-х (Кошиць там збирав кубанські пісні). Кілька разів диригент зазначав у листах різні номери своєї нью-йоркської квартири (6 W, 7). Т. Пересунько просила у теперішніх мешканців будинку показати їх, але виявилось, що з того часу там змінилась нумерація. Тож встановити з яких вікон Кошиць заглядався на Нью-Йорк поки не вдалось.

А за два дні до прем'єри "Щедрика" в відбулось урочисте прийняття хору Олександра Кошиця з нагоди його приїзду до США. Тоді «дорогий гостей знад Дніпра» вітали 3 жовтня 1922 року. Гулянку влаштували у великій бенкетній залі одного з найпрестижніших готелів Нью-Йорку. «Американські українці» постаралися на славу. З самого міста та околиць з’їхалось, як писала газета «Свобода», близько 120 осіб. Були також і американці. Приміром, американський конгресмен Чарльз Ф. К. О’браєн (Charles F. X. O'Brien, 1879-1940; представник Нью-Джерзі в 12-ому окрузі Конгресу США у 1921-1925 роках). Пили, гуляли, їли, танцювали, співали український гімн. Лунали промови. Сьогодні збереглась цікава пам'ятка тої вечірки – меню. Українці підійшли креативно до укладання урочистої вечері: «Шпарагова зупа Кошиця» – була на перше, «Українські бараболі» – на друге, «Морожене француської королеви Анни Українки» – на десерт. Також пропонувались «Галушки», «Гетьманська салата», «Жеребиця риби в сосі», «Віденський котлєт». Не обійшлося і без «Американського грейп-фрута». Пройшло усе піднесено і весело. «Славний хор д. Кошиця придбає нам Українцям, більше приятелів в Америці, чим усі другі способи пропаганди», писала українська преса США. І не помилилась.

Джерела:

Підготував Іван Парнікоза, НІАМ "Київська фортеця".