Майстерні А. Коппа

Клара Карафін

Майстерні з виробництва сільськогосподарських машин А. Коппа, 1863 (іст.). Вул. Гладкого, 2. У Ленінському районі міста, на території селища Верхньої Хортиці.

Комплекс промислових споруд з бетону, металоконструкцій, цегли. Одне із найстаріших підприємств, що виникло на основі започаткованої у 1863 майстерні з виробництва сільськогосподарських знарядь праці.

Організував її у с. Верхній Хортиці Катеринославського повіту голландський підприємець А. Копп. Спочатку в майстерні працювало два робітника, на кінець 1870 виробництво значно розширили: виготовляли саморізки, залізні знаряддя для вітряків, віялки, букери, жниварки та ін.

У 1920 підприємство А. Коппа було націоналізовано. Завод продовжував випускати господарську техніку. З 1924 його перейменовано на завод «Запоріжкабель» ім. Ф. Енгельса. У 1925 освоєно виробництво сепараторів для переробки молока, а з 1930 – запчастин для тракторів, вимірювального інструменту та вибухівки.

Після Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу продукцією відновленого заводу були: ліхтарі «Летюча миша», протигази, керосинові лампи та алюмінієвий посуд.

Враховуючи великий попит електротехнічних підприємств на обмоточний дріт для ліній електропередач, з березня 1960 завод ім. Енгельса почав освоювати випуск цієї продукції. В короткі строки колектив заводу виготовив дослідні обмоткові машини і в серпні того ж року випустив перші тонни обмоткових дротів. Основним споживачем став Запорізький трансформаторний завод. У 1961 завод ім. Енгельса перейменовано на «Запоріжкабель»; сьогодні на це – ВАТ «Запорізький кабельний завод».

Сьогодні завод є єдиним підприємством на пострадянському просторі, що виготовляє транспоновані підрозділені проводи з підсиленою ізоляцією, які використовують у трансформаторобудуванні. На заводі виготовляються також електропроводи для міксерів, кавомолок, запальнички для газових плит.

У 1924 – 26 в ливарному цеху заводу працював Проскуров Іван Йосипович (1907 – 1941) – Герой Радянського Союзу. Народився в с. Малій Токмачці Оріхівського району Запорізької області. У 1914 сім’я переїхала до с. Верхньої Хортиці. І. Проскуров навчається в залізничній школі в м. Олександрівську, а потім працює на заводі ім. Енгельса. З 1926 навчався на рабфаці. Після закінчення військової школи льотчиків у 1933 – льотчик-інспектор 2-ї легкобомбардувальної авіаескадрильї Військово-повітряної академії ім. М. Жуковського; командир корабля 90-ї важкої бомбардувальної авіаескадрильї; командир 54-ї швидкісної бомбардувальної авіабригади. У 1936 брав участь у боях з фашистами в Іспанії. За проявлений героїзм у боях 27.06.1937 Проскурову І.Й. присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1938 його призначено заступником Наркома оборони СРСР, з 1940 – заступником командуючого ВПС Далекосхідного фронту, помічником начальника Головного управління ВПС по дальньобомбардувальній авіації, з 7 травня 1941 – командуючим ВПС 7-ї армії. Заарештований органами НКВС за обвинуваченням в антирадянській змові. Розстріляний 28 жовтня 1941 без вироку суду за особистою вказівкою Берії. Постановою Генеральної Прокуратури СРСР від 11 травня 1954 справу І. Проскурова припинено за відсутністю складу злочину.

У 1978 на одній із будівель заводу встановлено меморіальну дошку з написом.

[Одеський обласний державний архів – Ф. 3, оп. 1, спр. 35. – Арк. 43, 44; Памятная книга Екатеринославской губернии на 1864 г. – Екатеринослав, 1864. – С. 146; Под знаменем Испанской республики. – М., 1963. – С. 70; Крылатые сыны родины. – М., 1961. – С. 8.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 73 – 74.