Пам’ятник радянським воїнам

Лариса Малихіна, Тамара Шевченко

Розмір зображення: 763:571 піксел

Пам’ятник радянським воїнам-визволителям міста Запоріжжя, 1960 (іст.). Площа Радянська.

У вересні 1943 війська Південно-Західного фронту розгорнули наступ у напрямі до м. Запоріжжя.

На безпосередніх підступах до Запоріжжя ворог створив міцну оборону, яка включила в себе два обводи – зовнішній і внутрішній, а все місто гітлерівці перетворили на фортецю. Для повного розгрому військ противника на запорізькому плацдармі командування Південно-Західного фронту (командуючий генерал армії Малиновський Р. Я.) створило ударне угрупування військ у складі трьох армій, танкового та механізованого корпусів. У центрі удару завдавала 8-ма гвардійська армія генерала В.І. Чуйкова, праворуч, з північного сходу, наступала 12-та армія під командуванням генерала О.І. Данилова, ліворуч, з південного сходу – 3-я гвардійська армія генерала Д.Д. Лелюшенка. В резерві командуючого фронтом були 1-й гвардійський механізований корпус під командуванням генерала І.М. Русіянова (підтримував 12-у армію) і 23-й танковий корпус під командуванням генерала Ю.Г. Пушкіна (підтримував 3-ю гвардійську армію). Наступ з повітря здійснювала 17-а повітряна армія генерала В.О. Судця.

10-го жовтня після артилерійської та авіаційної підготовки радянські війська пішли в наступ. Найбільшого успіху досягли дивізії 12-ї армії, що наступали з півночі. І все ж основної мети не було досягнуто.

Враховуючи ситуацію, що склалася, Військова рада Південно-Західного фронту 13 жовтня прийняла рішення здійснити нічний штурм. Це був перший в історії Великої Вітчизняної війни нічний штурм великого міста. 13 жовтня о 22-й годині після потужної вогневої підготовки війська трьох армій, танкового та механізованого корпусів на фронті довжиною 30 км почали штурм. Частини 23-го танкового корпусу з десантами піхоти 3-ї гвардійської армії о 2-й годині ночі прорвалися на південну околицю міста. Звідти бойові машини 39-ї танкової бригади з десантами піхоти 59-ї гвардійської стрілецької дивізії рушили до центру старої частини міста. Зі сходу вступили в Запоріжжя війська 8-ї гвардійської армії, а з північного сходу – з’єднання 12-ї армії. Гітлерівці чинили відчайдушний опір, але кільце радянських військ навколо міста стискалося.

Особливо успішно діяв 23-й танковий корпус. Серед перших був танк лейтенанта М. Яценка 1-го танкового батальйону 39-ї Чаплинської танкової бригади 23-го танкового корпусу, уродженеця с. Засосна, Червоногвардійського району Білгородської області (Росія). Силами танкового екіпажу та десанту був розмінований міст через р. Московку, забезпечено прохід іншим бойовим машинам. У ході вуличних боїв 14 жовтня 1943 екіпаж танка (механік-водій старший сержант Г. Варикун, радист-кулеметник старший сержант В. Шелюлєв, командир башти старший сержант М. Лебедєв) знищили чотири ворожі танки, сім автомашин, шість гармат і минометів, десять ворожих вогневих точок. Особисто лейтенант М.Яценко знищив два танки, самохідну гармату та значну силу ворога.. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно М.Яценку 22.02.1944 посмертно.

Пам’ятник встановлено на площі в сквері 9 травня 1960. На постаменті з гранітних блоків встановлено танк Т-34. На постаменті гранітна меморіальна дошка з посвятою.

[ЦАМО РФ – Ф. 334, оп. 504783, спр. 1. – Арк. 23; оп. 793754, спр. 50. – Арк. 138; Мороко В.М., Турченко Ф.Г. Історія рідного краю. 11 клас. – Запоріжжя, 2006. – С. 33.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., кн. 1 (Запоріжжя), с. 206.

Більше фотографій: commons.wikimedia.org