Грубешів м-ко
Pierwotna nazwa Rubieszów używana jeszcze na pocz. w. XIX. Osada wzmiankowana w r. 1255. Wieś królewska otrzymała prawo miejskie w r. 1400 od Władysława Jagiełły. Od I poł. w. XV starostwo niegrodowe będące enklawą Ziemi Chełmskiej na terenie księstwa bełskiego. Odnowienie lokacji w r. 1502 na prawie magdeburskim przez Aleksandra Jagiellończyka. W poł. w. XVI największy rozkwit miasta, w tym czasie otoczone wałami z dwiema bramami: Bełską i Chełmską. Stopniowy upadek od 1. poł. w. XVII. Niszczone wielokrotnie w czasie najazdów i wojen tatarskich i kozackich (1498, 1500 dwukrotnie, 1506, 1519, 1526, 1640, 1648, 1672) oraz pożarami (1544, 1609, 1639, 1801, 1803, 1812).
Po pierwszym rozbiorze włączone do zaboru austriackiego, od r. 1809 do Księstwa Warszawskiego, po 1815 r. do Królestwa Kongresowego. W r. 1799 miasto przekazane przez rząd austriacki Ignacemu Cetnerowi wojewodzie bełskiemu, w 1800 r. zakupione przez ks. Stanisława Staszica. Od r. 1806 stopniowy rozwój. Od 1810 r. siedziba powiatu. Po założeniu w 1816 r. przez ks. Stanisława Staszica fundacji “Towarzystwo Rolnicze Hrubieszowskie” dalszy szybki rozwój i ożywiony ruch budowlany. Do r. 1866 w posiadaniu prywatnym.
Miasto położone w dolinie rzeki Huczwy, na niewielkim wzniesieniu, niegdyś oblane jej wodami i jeziorami, przy późnośredniowiecznym trakcie z Lublina na Ruś. Ośrodkiem czworoboczny rynek z siedmioma ulicami, rozdzielony obecnie kompleksem murowanych, późniejszych kramów i domów. Na południowy zachód od rynku dawny kościół i klasztor dominikański; na zachód cerkiew prawosławna (na miejscu dawnego kościoła parafialnego, drewnianego, rozebranego w r. 1787); w części północno – wschodniej miasta na wzgórzu dawna cerkiew parafii greckokatolickiej, obecnie kościół parafialny rzymskokatolicki.
Ponadto w Hrubieszowie istniały:
kościół szpitalny Św. Ducha, wzmiankowany w r.1547, spalony w r. 1803, zapewne drewniany;
cerkiew fil. pw. Podniesienia Krzyża Św., istniała w 2. poł. w. XVI (położona na zachód od cerkwi parafialnej), rozebrana po r. 1803, drewniana;
cerkiew pw. Wniebowzięcia NMP, wzniesiona w latach 1595 – 1630, spalona w r. 1736, murowana;
zamek, wymieniany w r. 1411, początkowo drewniany, po zniszczeniu w 1648 r. nie odbudowany (obecnie na jego terenie Dom zw. Du Chateau).
Настоятелями Успенської церкви були: сотник Армії УНР, о. Василь Ляшенко у 1944-47 рр., капелан Армії УНР о. Микола Костишин. У місті збергіся будинок Українського допомогового комітету та складу українських книжок «Українська книгарня» часів Другої світової війни на Plac Wolności 7 . У хаті за адресою вулиця Podzamcze 21 в 1928 р. знаходилася редакція української газети "Голос села". У залі кінотеатру "Оаза" 14 січня 1928 р. відбувся з'їзд делегатів українського безпартійного селянства для вибору кандидатів на депутатів та сенаторів польського парламенту від українців. В будівлях колишнього домініканського кляштору за адресою вулиця 3-go Maja 5 в часи Другої світової війни діяли Українська торгівельна школа в Грубешові та Українська вчительська семінарія. 15 серпня 1959 р. біля плебані православної парафії в Грубешові відбулася спровокована конфліктом за приміщення плебані антиукраїнська маніфестація.У будівлі колишньої греко-католицької церкви в Грубешові влаштовано санктуарій Матері Божої Сокальської. 2002 р. до Грубешова з Кракова передано образ матері Божої Сокальської. 1951 р., коли Сокаль опинився в Україні, образ вивезли до Кракова до костелу бернардинів. Пізніше вирішили перенести його якнайближче до Сокаля.
Джерела:
Парафія св. Миколая в Грубешові
Podkowik J. Nie wszystko umiera. Monografia cmientarza grzebalniego w Hrubieszowe. Hrubieszów, 2007
Полум'я братерства – акція вшанування могил козаків та старшин УНР в Польщі, 2019 р.
Гміназія ім. Сташиця в Грубешові – місце української торгівельної школи та вчительської семінарії
Архів українського шкільництва у Польщі
Історія ікони матері Божої Сокальської
Будівлі колишнього комплексу домініканців у Грубешові
Підготував І. Парнікоза, НІАМ "Київська фортеця".
Список літератури – на сайті «Знання про Україну».