2011 р. “Люди часто бачать те, що хочуть, а не те, що є насправді”

Підготувала Юлія Коминко

Дата: 03.06.2011

Відносно нещодавно у скандальному ореолі промайнули в світських ЗМІ теми органного залу в Дніпропетровську та начебто зруйнованої козацької церкви в Сосниці на Чернігівщині. Тоді з’ясувалося, що ситуація не є критичною, а висвітлюючи її, мас-медіа вибудовували висновки скоріше на емоціях, а не на фактах. Чи не такий самий сценарій розігрується знову – довкола Десятинної церкви в Києві? І як взагалі ставитися православним до подібних кампаній у ЗМІ? Адже агресивний тон, що супроводжує матеріали на цю тему на телебаченні та в пресі, безпосередньо зачіпає почуття віруючих.

Ситуацію коментує голова просвітницького відділу Української православної церкви, прес-секретар блаженнішого митрополита Володимира протоієрей Георгій Коваленко.

– Отче, як, на Вашу думку, має реагувати інформаційна структура Церкви, зокрема очолюваний Вами відділ, на виклики в ЗМІ? Наприклад, зараз – це ситуація довкола Десятинного монастиря в Києві.

– Перш ніж коментувати події, потрібно ретельно розібратися в ситуації. Тому що навіть споглядаючи за телесюжетами чи читаючи новини в світських ЗМІ, співставляючи їх з тією інформацією, яка надходить безпосередньо від громади, від намісника Різдва Пресвятої Богородиці Десятинного чоловічого монастиря, можна побачити багато розбіжностей.

На мою думку, такий доволі великий інтерес ЗМІ до цієї теми може бути пов’язаний або з важливістю самого місця, де планується побудова собору, або може бути фактично замовною інформаційною компанією.

Ми не можемо точно говорити, що це є насправді, але бачимо, що іноді дуже важливі речі, які торкаються мільйонів людей або мали б цікавими бути широким верствам населення, залишаються в тіні, поза увагою ЗМІ. Тоді як конфліктні ситуації, пов’язані з намаганням, якщо так можна сказати, понизити рейтинг довіри людей до Церкви, виносяться на перші шпальти газет, сайтів і у випуски новин телеканалів.

З одного боку, я думаю, що багато в чому ми самі винні. Тому що іноді не прораховуємо реакції на ті чи інші дії, не супроводжуємо цих дій інформаційно, не надаємо в найважливіший момент коментарів чи пояснення. Але досвід свідчить, що іноді навіть якщо і даємо ці роз’яснення, наші слова не беруться до уваги. Фрази чи окремі думки вириваються з контексту для підтвердження редакційної позиції.

Я думаю, це свідчить насамперед про те, що Церква вже є повноправним учасником суспільного та інформаційного процесу. Церква є потужною інституцією. І, можливо, комусь не до вподоби ця потужність Церкви як морального інституту, інституту суспільного. Адже в наш час Церква дедалі активніше стає на захист суспільної моралі, піклується про впровадження християнських цінностей не тільки в стінах храму, але й у відносинах між владою і громадянами, між співробітниками на роботі, між членами родини та взагалі між людьми.

Церква виступає за збереження інституту родини, за те, щоб наші діти виховувалися цнотливими. Виступає проти поширення грального бізнесу, проти розпусти на екранах телевізорів, на бігбордах чи на сторінках газет і журналів. І це може комусь дуже не подобатися.

Але не треба шукати якогось таємного заколоту, не треба говорити про те, що хтось з людей навмисно намагається зруйнувати Церкву. Ми знаємо, що є ворог роду людського, ворог нашого спасіння. А Церква має нести свою місію, має говорити людям про Христа, свідчити про можливість жити у Христі, у відповідності до заповідей Божих і етичних норм, має поширювати освітні, благодійні, соціальні проекти. Має співпрацювати з державою, з суспільством по збереженню пам’яток нашої духовної історії тощо.

– Як повинна реагувати громада Десятинного монастиря на ту кількість негативу, що надходить на її адресу зі ЗМІ?

– Взагалі в сучасному світі православним треба намагатися діяти з урахуванням інформаційного поля довкола подій, доносити свою думку, свою позицію до широкого загалу. Треба давати інтерв’ю, розміщувати публікації, збирати прес-конференції.

А з іншого боку Церква відрізняється від інших структур: нам треба насамперед смиренно молитися і сподіватися не на владу, не на інформаційні ресурси, а на Бога. Бажати бути чесними, чистими в очах Божих, а не тільки в очах суспільства. Тим більше, що люди часто бачать те, що хочуть, а не те, що є насправді.

Хотілося б, щоб ЗМІ привертали увагу громадськості не тільки до проблем, які існують в Церкві. Ці проблеми є, і ми про них знаємо набагато більше, ніж журналісти. Та говорячи про проблеми, ми маємо говорити і про головне. Коли читаєш сайти, дивишся телевізор, часто не можеш почути про важливі події, що відбуваються в релігійному житті країни.

Наприклад, зараз це перебування мощей великомучениці Анастасії в кожному регіоні нашої держави. Святиня відвідує не лише кафедральні собори, а й в’язниці – а в нас тисячі людей сьогодні за ґратами. Це важлива тема для обговорення, її не можна замовчувати.

Є й інші теми, які могли б бути цікавими для загальнонаціональних ЗМІ, а не тільки ситуація довкола розбудови чи нерозбудови Десятинки.

До речі, я так і не дізнався результатів конкурсу. Розпочалася агресивна інформаційна кампанія, але ми так і не знаємо результату: що насправді вирішила комісія. Тому вся ця інформаційна компанія дуже схожа на бажання вплинути на результати роботи комісії і відповідних державних і церковних органів.

Джерело «Православіє в Україні»