Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Захист фундаменту Десятинної церкви. Все як завжди?

Дата: 28.05.2011

Заради сьогоднішнього мітингу на захист Десятинної церкви я навіть не пішла зранку до Книжкового Арсеналу (де мала хвалитися новою книжкою). Взяла дітей і прийшла на громадську акцію.

От цікаво, що навіть у найправославніші для Києва часи ніхто не пробував зачіпати руїни Десятинної церки. Не розумію, чого саме зараз померлі давні кияни ожили – Десятинна церква, тобто її руїни, вже який день займають весь той інфопроостір, що ще лишився від спроб арешту Юлії Тимошенко і суду над Юрієм Луценком. А це було оголошено на сьогодні громадську акцію на оборону від забудови.

Мітинг був у “кращих” традиціях такого роду заходів, яких українські активісти дотримуються вже який рік. На сцені, з мікрофоном, стояли чи то організатори чи то хто, вони мляво розказували про цінність руїн церкви і закликали збирати сміття. Кругом сцени бродили люди. Чи то сонні, чи то щось комусь винні, обережно штовхаючись і перепрошуючи.

Біля маленької церкви, тим часом, якісь хлопці стали скандувати “ганьба Іудам в рясах”, а церква, натомість вдарила у дзвони. “Ну от… почалось…” – скрушно зітхнув той, що на сцені. І гукнув до тих, що скандували: “Ідіть краще сюди, позбираємо сміття…”

Народ став підтягуватись до церкви, в надії, що хтось комусь таки дасть в морду. Кияни, що святкували День Міста, і туристи, що забрели подивитись, полякались. “Это Крещатик, да?” – поцікавився в мене якийсь турист, напевне, здалеку, цікаво приглядаючись до того, що робиться.

Біля сцени стала якась пані з плакатом: “Попов, не прячься за попов”, очі в неї були дуже злякані.

Мій син, який все це сприймав по-своєму, підняв голову і спитав: “А нащо вони сьогодні будуть сміття збирати?”

Я не знала, як йому пояснити.

Олена Захарченко