Церква Воскресіння (Поділ)
Розмір зображення: 742:561 піксел
Церква Воскресіння біля Братського монастиря: в 1770 – 1780 рр. її реставрував І.Г.Григорович-Барський [История Киева. – К.: 1963 г., т. 1, с. 228].
Вона знаходилась на вул.Спаській, 9, проти пожежного депо.
Див. зображення на гравюрі “1861 р. Краєвид Подолу з Андріївської гори”.
Воскресенська церква. Кам’яна, споруджена на кошти заможних міщан на Подолі в 1695 р. на місці старої дерев’яної, яка тут існувала ще з 15 ст. Первісно являла собою у плані правильний (грецький) хрест. Усі фасади мали однаковий декор, притаманний українському бароко. Стіни вертикально членувалися коринфськими пілястрами, вікна прикрашалися лиштвами і сандриками. Храм увінчувався п’ятьма грушоподібними банями, з яких найбільшою була центральна на восьмигранному у плані барабані. Реставрувалась у 1732 р. та у 1760-х рр. (архіт. І. Григорович-Барський). Внаслідок перебудов план храму було змінено. Його західну частину збільшили, що ліквідувало симетричність споруди. Після пожежі 1811 р. бані замінили на спрощені, напівсферичні. У 1886 р. чотири бічні бані розібрали.
Пам’ятку знесли за рішенням більшовицької влади в 1934 р. і невдовзі на її місці спорудили житловий будинок. Містилась у провулку Хорива, 4.
Воскресенської церкви дзвіниця. Кам’яна, триярусна, у стилі ампір, споруджена в 1809 р. за проектом А. Меленського над в’їзною брамою садиби Воскресенської церкви. Усі яруси були у плані круглими. Фасад першого ярусу прикрашався рустом. Другий ярус, дзвоновий, мав великі прямокутні отвори, які фланкувались колонами іонічного ордера. Третій ярус завершувався куполом з високим шпилем.
Дзвіницю було зруйновано разом з церквою в 1930-х рр. Містилась у провулку Хорива, 4 в м. Києві.
Сирійський мандрівник Павло Халебський перебував на Подолі в Києві 4 – 10 (14 – 20) липня 1654 р. Він записав:
Накануне четверга [5 липня – середа], мы отстояли службу в благолепной церкви с тремя алтарями: в честь Славного Воскресения, Петра и Павла и мученика Евстафия, коего образ находится на двери его алтаря: он сходит с коня, олень, а в рогах оленя Христос, беседующий с Евстафием. В каждой из церквей киевских есть изображение гнусного сборища против Господа нашего: евреи сидят на креслах, держа в руках письменные свидетельства, и Никодим то, что он написал; Пилат, сидя на троне, умывает руки, а жена его говорит ему на ухо; внизу Господь, нагой, связанный; Каиафа без бороды, в одеянии, похожем на облачение армян, и с подобным же, как у них, (убором) на голове, стоит выше всех и раздирает свою одежду. [ антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским. Выпуск 2 (От Днестра до Москвы) // Чтения в обществе истории и древностей российских, 1897 г., кн. 4, с. 79.]
Довідка у Вікіпедії: