Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Прес-конференція з приводу збереження архітектурного комплексу Києво-Печерської лаври

Дата: 14.12.2007

14 грудня 2007 року о 13-00 Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник проводить прес-конференцію з приводу збереження архітектурного комплексу Києво-Печерської лаври

На захід запрошені фахівці, які входять до Міжвідомчої незалежної експертної групи – представники Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, Головної служби гуманітарної політики та з питань збереження національного культурного надбання Секретаріату Президента України, Українського комітету Міжнародної ради з питань нам’яток ї визначних місць (ІСОМОS), Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, і головного управління з питань внутрішньої політики КМДА, Головного управління комунальної власності КМДА. Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, інших громадських організацій та профільних інститутів.

У жовтні 1988 року Україна ратифікувала міжнародну “Конвенцію про охорону культурної та природної спадщини”, і 12 грудня 1990 року рішенням 14-ої сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври разом із Софією Київською внесено до Списку об’єктів Всесвітньої культурної спадщини. Не дивлячись на високий світовий статус, що набув ансамбль Києво-Печерської лаври, за останні роки на її території та в охоронних зонах відбуваються значні зміни.

У Конвенції чітко регламентовано порядок здійснення будівництва біля буферних зон пам’яток, внесених до Списку Всесвітньої спадщини. Але, попри всі міжнародні норми, без інформування громадськості, дозволів і погоджень Національного заповідника, сьогодні забудовуються охоронні зони, перебудовуються пам’ятки, здійснюються ландшафтні перетворення.

На жаль, новим Законом України “Про охорону культурної спадщини” заповідники усунуто від процесу надання дозволів і погоджень на проектування, будівництво, реставрацію, ремонт, землевідведення як на своїх територіях, так і в охоронних зонах. Таким чином, керівництво Заповідника з запізненням дізнається про порушення пам’яткоохоронного законодавства.

Але чи може захистити українські пам’ятки той, до чиєї компетенції, згідно Закону, це відноситься? Так. 10.10.07 головою Державної служби з питань національної культурної спадщини Кучеруком М.М. надано припис дирекції Заповідника з вимогою “…до 12-00 12.10.2007 надати пояснення про причини обрушення пам’ятки архітектури місцевого значення – Західної в’їзної брами Нижньої лаври (корпус N 71 в) охоронний N 4/87”.

Того ж дня головою Держкультурcпадщини був наданий дозвіл N 27/35 Товариству з обмеженою відповідальністю “ЖОК” на виконання робіт “… по відтворенню корпусу N 71 в (Західної в’їзної брами до Києво-Печерської лаври) на підставі проектної документації, погодженої Держкультурспадщини З0 липня 2007 року”.

Тобто, ще З0 липня 2007 року Держкультурспадщини погодила знесення пам’ятки архітектури національного значення, яка внесена до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО без інформування балансоутримувача – Заповідника і дозволу власника майна – Київради. Знесена Брама мала балансову і оціночну вартість. За фактом знищення пам’ятки архітектури середини 19 століття Дирекція Заповідника звернулась до Генеральної прокуратури України.

Об’єкти Національного заповідника руйнуються. За 2007 рік тільки на території Верхньої лаври 5 об’єктів було визначено як аварійні (висновок Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА від 25.05.07 р., протокол N 15. За прогнозами фахівців Інституту геологічних наук НАН України під загрозою існування знаходиться весь архітектурний комплекс Києво-Печерської лаври, розташований на зсувонебезпечних схилах Печерського плато.

Звернення Заповідника щодо збереження своїх пам’яток до органів влади всіх рівнів протягом багатьох років залишаються без відповідей і належною реагування, Державна служба з питань національної культурної спадщини, на жаль, зайняла позицію фактичного прикривання численних фактів руйнації пам’яток і приховування правдивої інформації від самого Заповідника і громадськості.

Забудова заповідної території Нижньої лаври (близько 15 000 кв.м. всіх новобудов), втрата об’єктів культурної спадщини (Ківорій та колодязь св. Антонія. охоронний N 4/93, Ківорій та колодязь св. Феодосія, охоронний N 4/94, Брама та огорожа на в’їзді до Нижньої Лаври, охоронний N 4/87), проведення масштабних земляних робіт на зсувонебезпечних ділянках з будівництва підпірних стін та прокладання нових авто доріг, виконання інших робіт на пам’ятках національного значення, що виконуються без дотримання вимог національного та міжнародного пам’яткоохоронного законодавства загрожують автентичності архітектурного комплексу, який ЮНЕСКО оцінило як виключне місце, що потребує захисту.

Відомо, що 2 роки тому в Ближніх печерах сталась масштабна аварія, а нещодавно, 26 листопада 2007 року поруч з пам’яткою архітектури 11 століття – “Входом до Ближніх печер (корпус N 41)”. охоронник N 4/65 пробурені кілька десятків свердловин діаметром до 0,4 м, внаслідок чого пробито склепіння крипти “Батиєм убієнних”. Роботи тривають і виконаються без надання Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику проектно-дозвільної документації. Всього з 1988 р число новобудов, знесених та перебудованих об’єктів Нижньої лаври сягнуло кількох десятків.

Все це, а також хаотичне відведення земель під ту чи іншу забудову в охоронних зонах призводить фактично до зміни їх цільового призначення, руйнації унікального ландшафту. Весь комплекс пам’яток Заповідника знаходиться під загрозою забудов, аварій і руйнацій. Його порятунок, в першу чергу, залежить від нашої спільної, постійної уваги до нього.

Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник пропонує:

– утвореній Міжвідомчій незалежній експертній групі ґрунтовно вивчити ситуацію, що склалася, і подати пропозиції щодо введення наявної проблеми в правове поле,

– на найвищому державному рівні розглянути та затвердити Концепцію та Комплексну програму розвитку Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, які мають стати основою Генерального плану.