Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Успіння богородиці

Успіння богородиці

Інв. № 1-2301.

233x142x2,5 см.

Реставратори – Михайло Питель (1960-ті pp.), Тарас Откович, Анастасія Козак.

Реставрована у 2000-2001, 2005 pp.

Основа складається з чотирьох липових дощок, склеєних та скріплених вріз-ними фігурними шпугами. На стик дощок наклеєно лляні сірі волокна. Білого кольору левкас, клеєкрейдяний та щільний, товщиною 4-5 мм. Фарбовий шар – темперний і олійний живопис та позолочення. Орнаментальне тло різьблене по левкасу.

Стан до реставрації

Незначна деформація та розтріскування дощок основи. Забруднення основи зі зворотного боку. Незначні втрати та лущення фарбового шару. На мафорії Богородиці – зсідання фарбового шару. В процесі попередніх реставраційних втручань основну частину потемнілої лакової плівки та поверхневих забруднень було усунуто. Незначні забруднення та потемніла лакова плівка залишились в нижній частині ікони.

Реставраційні заходи

Проведено антисептування обох боків ікони. Усунуто забруднення із зворотного боку. Закріплено незначні лущення фарбового шару. Потоншено потемнілу лакову плівку і усунуто поверхневі забруднення. Затоновано місця втрат, подряпин та потертя фарбового шару і позолоти. Живопис покрито захисним шаром лаку.

Опис

Ікона прямокутної форми з фігурним трипелюстковим завершенням. Кути рами заповнені декоративною золоченою різьбою. Внутрішні скісні торці рами гладкі, золочені та фрагментарно декоровані ритованим рослинним орнаментом. Нижня частина рами тонована вохрою. Композиція багатофігурна й складається з декількох рівнів. Центральною постаттю є Богородиця, яка лежить на масивному ложі, розташованому по горизонталі, її руки складені на грудях навхрест. На ній червоний мафорій та синя туніка, на голові білий павой, на ногах темні черевики. Під голову покладена невелика червона подушка з золотистими китицями по кутах. Ложе встелене різнокольоровими тканинами, які внизу виступають одна з-під одної. Верхня тканина білого кольору облямована широкою мережкою. Інша – трохи довша, яскраво червоного кольору з золотистою облямівкою, нижня – сіро-голуба, декорована темно-синіми квітками й теж облямована золотистою стрічкою.

На передньому плані, перед ложем, зображена сцена, в якій архангел Михаїл карає єврейського жерця Ефонія. Архангел у динамічній позі, його правиця з мечем високо піднята над головою, у лівій – піхви. Навколо голови – золочений гладкий німб, окреслений двома ритованими лініями. Одягнений архангел у довгу зелену туніку й сріблясті рицарські лати. З правого плеча до пояса навскіс звисає яскрава червона стрічка. Поверх лат через ліве плече накинуто світло-рожевий з вохристим відтінком плащ. На ногах високі темні чоботи з прорізами для пальців. Ангел має складені короткі сині крила. Спиною до глядача, лицем у профіль, зображений єврейський жрець з відтятими кистями рук. Він одягнений у чорне вбрання з великими білими відлогами та білим гофрованим коміром навколо шиї. До пояса прикріплена червона торбина. На голові жреця – великий чорний берет, а на ногах чорне взуття.

Обабіч ложа Богородиці зображено дві групи апостолів: ліворуч – шість, а праворуч – п’ять, деякі з них із запаленими свічками у руках та у кожного з них навколо голови гладкі золочені німби, окреслені двома ритованими лініями.

Перший зліва – апостол Петро з кадилом у правій руці та з довгою тонкою свічкою у лівій. Одягнений апостол у довгу синю туніку з оранжевим маленьким комірцем, а поверх – у вохристо-оранжевий гіматій. Взутий у сандалі. Далі зображений апостол Іван, який лівою рукою схопився за голову, а права припіднята на рівні грудей. Його лик з високим чолом та прямим носом. На голові коротке кучеряве рудувате волосся. Одягнений у червоний хітон та синій гіматій. Далі, за ложем, три апостоли. Яків зображений зі складеними в молитві руками. Одягнений у синій гіматій. Позаду зліва – сивобородий апостол, який також склав руки у молитві і спрямував погляд убік. Його лик з невеликими темними очима, прямим носом та густою бородою і вусами. На голові коротке кучеряве сиве волосся. Праворуч Якова – сивобородий апостол, нахилений до Богородиці. Одягнений у червону туніку. Ближче до середини композиції темноволосий апостол схилився над Марією. Він правою рукою схопився за голову, а у лівій тримає свічник із запаленою свічкою.

Праворуч на передньому плані, біля ніг Богородиці, стоїть апостол Павло у повний зріст, постать ледь розвернута, голова ледь нахилена. Правою рукою він втирає сльози з обличчя білою хустинкою, а у лівій тримає свічник. Одягнений у синю туніку та темно-червоний гіматій, на ногах сандалі. Позаду, праворуч, апостол з довгою сивою бородою. Його права рука притиснута до грудей, у лівій він тримає свічку. Одягнений у рожеву туніку та зелений гіматій. Зліва від Павла стоїть ще один апостол, нахилений до ложа. Він правою рукою схопився за голову, а ліва притиснута до грудей. Видно рукав зеленої туніки та світло-рожевого гіматія. Постаті двох апостолів позаду перекриті попередніми, тому видно тільки їхні голови. Апостол зліва ледь нахилений до Богородиці й правою рукою обтирає сльози білою хустинкою. Останнім зображений апостол у червоному гіматії з довгим прямим рудуватим волоссям, вусами та бородою. Права рука прикладена до грудей.

Трохи вище від ряду апостолів зображені три патріархи у єпископських одежах із золотистими митрами на голові та з омофорами в руках. З лівого боку – патріарх з розкритою книгою в руках. Одягнений в біле патріарше вбрання, декороване невеликими чорними хрестами та сріблястий омофор. Патріарх, праворуч, тримає кадило у правій руці і золотистий хрест у лівій. Він має невелику сиву бороду та вуса. Одягнений у зелений сакос та коричнево-вохристий омофор з трьома сріблястими хрестами. Трохи вище – патріарх, який читає Святе Письмо.

На другому плані композиції, трохи далі від групи апостолів та патріархів, велика кількість людей: перший ряд видно чітко, а далі – їхні умовні зображення. Вони згруповані на одному рівні по обидва боки композиції – зліва і справа, їхні постаті дещо менші за розміром від попередніх. Обличчя виражають скорботу. Серед них вирізняється одна постать миловидого юнака з довгим русявим волоссям, одягненого у зелене вбрання. Його погляд спрямований до глядача. Юнак зображений одразу за патріархом, у лівій частині композиції.

На третьому рівні, по обидва боки, зображені міські архітектурні мотиви, які свідчать про те, що дія відбувається у домі Марії на горі Сіон у Єрусалимі. З вікон та балконів будинків видно декілька людських фігур.

Другою центральною постаттю композиції є Ісус Христос, який стоїть фронтально у самому центрі за ложем Богородиці й тримає на лівій руці сповите немовля, яке уособлює душу Богородиці, а правою рукою благословляє. Одягнений Христос у яскравий червоний хітон та золотистий гіматій. Він немов лине у колі білих купчастих хмарин. Від Христа відходить рожево-золотисте сяйво. Обабіч нього зображені чотири ангели, які незабаром здійснять перенесення Богородиці на небо. А внизу та над головою Христа – декілька двокрилих херувимів. Увінчує коло великий золотистий шестикрилий херувим. Обабіч його голови – два прямокутні видовжені табло з пояснювальним написом червоними літерами: УСПЄНІЄ ПРЄСВТАЯ Б(ОГОРОДИ)ЦА.

На гладкому золотистому тлі неба зображено дванадцять невеликих біло-голубих хмар з апостолами та ангелами, які поспішають на похорон Богородиці. Угорі, по центру, композицію увінчує фронтальне зображення Богородиці, яка стоїть на півмісяці в легких хмаринах, обабіч неї декілька маленьких херувимів. Хмари виконані ритованим способом, що створює враження легкості, повітряності. Богородиця зображена у повний зріст зі складеними в молитві руками, її голова ледь нахилена. Одягнена у яскравий червоний мафорій і темно-синю туніку, декоровану золотистим орнаментом.

Література

Пещанський Володимир. Богородчанський іконостас // Скит Манявський та Богородчанський іконостас. Жовква. 1926. С. 13, 15.

Свєнціцький Іларіон. Культурна праця Скиту Манявського // Скит Манявський та Богородчанський іконостас. – Жовква, 1926. – С. 20.

Драган Михайло, Пещанський Володимир, Іларіон Свєнціцкий. Скит Манявський та Богородчанський іконостас. – Жовква, 1926. – С. 26. Іл. 9. табл. VII.

Історія української культури. Видання Івана Тиктора. 1937. – XII Зшиток – Іл. С. 550.

Батіг Микола. Йов Кондзелевич і Богородчанський іконостас. – Львів, 1957. – С. 3,4,5,6,7

Возницький Б. Іов Кондзелевич // Історія українського мистецтва (ротапринтне видання). – Київ, 1964. – Т. 3. – С. 197-203.

Уманцєв Ф. Живопис // Нариси з історії українського мистецтва. – Київ, 1966. Під редакцією Заболотного В. – С. 92. Іл. 152.

Жолтовський П. М. Станковий живопис // Історія українського мистецтва. – Київ, 1966. – Т. 3. – С. 202.

Свєнціцька В. Іван Руткович та становлення реалізму в українському малярстві. – Київ, 1966. – С. 55.

Возницький Б. Творчість українського художника Іова Кондзелевича // Львівська картинна галерея: Виставки. Знахідки. Дослідження. – Львів, 1967. – С. 47, 51.

Словник художників України. – Київ, 1973. – С. 110.

Жолтовський П. М. Український живопис XVII -XVIII ст. – Київ: Наукова думка, 1978. – С. 57, 58.

HordynskySviatoslav. Die Ukrainische Ikone. 12. bis 18. Jahrhundert. – München – Graz: Ukrainische freie Universität. -1981. – S. 187. I. 185.

Степовик Д. В. Українська графіка XVI -XVIII століть. Еволюція образної системи. – Київ: Наукова думка, 1982. – Іл. С. 268. (Помилково підписана, як ікона з Білостока. – Прим, автора.)

Сидор О. Ф. Міські краєвиди й інтер’єри у творах Йова Кондзелевича в контексті архітектури ренесансу // Українське мистецтво у міжнародних зв’язках. – Київ: Наукова думка, 1983. – С. 71, 72.

Słownik Artysnow Polskich. – Lodz, 1986. – T. IV. – S. 82-83.

Овсійчук В. А. Майстри українського барокко: Жовківський художній осередок. – Київ: Наукова думка, 1991. – С. 285, 291, 308, 311, 312, 313, 316, 318, 321, 338. Іл. С. 306, 307.

Сидор О. Ф. Бароко в українському мистецтві // Українське бароко та європейський контекст. – Київ: Наукова думка, 1991. – С. 181.

Овсійчук В. Українське малярство X -XVIII ст.: Проблеми кольору. – Київ: ін-т Нарознавства НАН України, 1996. – С. 391.

Степовик Дмитро. Історія Української ікони X – XX століть. – Київ: Либідь, 1996. – С. 80,81.

Александрович В. “Легенда Йова Кондзелевича”. Вступ до студій над творчістю майстра на Волині // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Доповіді та матеріали IV наукової конференції м. Луцьк, 17-18 грудня 1997 р. – Луцьк, 1997. – С. 8, 10, 13, 17.

Обухович Л. До питання автопортрета Йова Кондзелевича // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Доповіді та матеріали IV наукової конференції м. Луцьк, 17- 18 грудня 1997 р. – Луцьк, 1997. – С. 34.

Откович Зоряна. Йов Кондзелевич – майстер психологічного образу // Галицька брама. – Львів, 1998. – № 6(24). – С. 3.

Лильо-Откович З. Іконографічні особливості структури іконостасу Воздви-женської церкви Скиту Манявського // Тематичний збірник Святопокровського жіночого монастиря Студійського Уставу. – Львів, 2000. – Вип. 5: іконостас Воз-движенської церкви Скиту Манявського. Каталог виставки відреставрованих ікон. Автор-упорядник Канарська О. – С. 16,17.

Канарська Ольга. Іконостас церкви Воздвижения Чесного Хреста Скиту Манявського (1698-1705) // Тематичний збірник Святопокровського жіночого монастиря Студійського уставу. – Львів, 2000. – Вип. 5: Іконостас Воздвиженської церкви Скиту Манявського. Каталог виставки відреставрованих ікон. Автор-упорядник Канарська О. – С. 27. Іл. С. 40.

Скоп Петро. Дияконські двері Йова Кондзелевича з колекції ЛМІР // Сакральне мистецтво Волині.. Матеріали IX міжнародної наукової конференції, м. Луцьк, 31 жовтня – 1 листопада 2002 р. – Луцьк, 2002. – С. 11.

Уманцев Ф. С. Мистецтво давньої України. – Київ, 2002. – С. 236. Іл. С. 235.

Сидор Олег. “Величне твоє Успення, Пресвята Діво Чиста” // Лавра. Часопис монахів Студитського Уставу. Вип. 2. – С. 35, 40.

Виставки

“Безцінні скарби України. Ікони Богородчанського іконостасу”. Національний музей у Львові. 1995 рік.

Реставрація іконостасу церкви Воздвижения Чесного Хреста Скиту Манявського (1698-1705). Національний музей у Львові. 2000 рік.