Лінія укріплень 1738 р.

Дмитро Кобалія

Лінія укріплень, 1738 (іст.). Північно-східно-західна частина о. Хортиця, від скелі Ушвивої на сході до Старого Дніпра на заході.

Вирішуючи важливе зовнішньополітичне завдання ліквідації агресії з боку Туреччини та Кримського ханства, Росія в союзі з Австрією 1735 – 1739 веде війну з Туреччиною, намагаючись покласти кінець нескінченним грабіжницьким нападам Криму і оволодіти виходом до Чорного моря. Військові дії розгорнулися в нижній течії Дніпра, у Молдавії та Криму. Острів Хортиця являв собою важливу стратегічну базу для спільних бойових дій російської армії та запорозького козацтва. В кампанію 1738 після того, як російська армія залишила Очаків, Хортиця стала місцем тимчасового перебування військ та флотилії.

Наприкінці вересня 1738 на острів прибуло п’ять піхотних та три драгунські полки – майже шоста частина регулярних військ армії Мініха. В кожному піхотному полку налічувалося по 1354 чол., а в Драгунському – по 1035. Для зимівлі вони обрали північну частину острова, де спорудили ще декілька укріплених ланцюгів. Один з них пересікав острів, починаючи від скелі Ушвивої на сході і тягнувся до Старого Дніпра на заході. Лінія включала чотири, з’єднані валами і ровами, редути чотирикутної форми, а також ще три поодинокі редути, з’єднані ланцюгом рогаток, які починалися біля берега і закінчувалися поблизу четвертого в західному напрямку редуту.

Обстежили А. Сокульський, 1971, Д. Кобалія, 1995. Перший східний редут має квадратну форму, до якого з західного і східного боку примикає поганої збереженості вал. У південно-східному напрямку довжина валу з невеликим загином становить 4,5 м. Вал з північного заходу дуже пошкоджений і має висоту 0,1 – 0,15 м. Його можна простежити до другого редуту.

Другий редут дуже пошкоджений, підвищеність його має неправильну підквадратну форму, з невисоким підйомом по краях. Відрізок валу висотою 0,2 м між другим і третім редутами фіксується повністю. Сліди рову відсутні.

Третій редут дуже погано зберігся у вигляді ледве помітного підвищення. Вал майже повністю зруйнований і розрізаний оранкою в багатьох місцях. Його помітно на підході за 100 м до четвертого редуту. Загальна довжина лінії між ними 320 м.

Від четвертого редуту зберігся південно-східний кут. Територія валу покрита різнотрав’ям, на ній ростуть сосни, акації, в’яз, дуб, ясень. Встановлено охоронні знаки, 1971.

Редути п’ятий і шостий не виявлені. Очевидно – повністю розорені.

Сьомий редут міститься біля спортивного майданчика Молодіжного центру. Він чотирикутний у плані (вис. 0,6 м; 20 х 18 м) добре зберігся. Задернований. Лінія закінчується на скельному підвищенні, південніше балки Наумової. Даний відрізок укріплень складається з редуту зі сходу і бастіону з заходу, які з’єднані між собою валом і ровом.

Редут чотирикутної форми з південнозахідним входом. Із зовнішнього боку оточений ровом. Вал і рів добре збереглися. В трьох місцях західніше редуту вал перерізаний путівцями. Бастіон розміщено на скальному виступі. Його вал і рів збереглися повністю. Поверхня задернована. Встановлено охоронний знак 1971.

[Байов А. Русская армия в царствование императрицы Анны Иоанновны. Война России с Турцией в 1933-1739 г.г. – Спб, 1906. – С. 291-292; Яворницкий Д.И. Остров Хортица на р. Днепре // Киевская старина. – К. 1886. – Т. XIV. – С. 31; Киценко М. Хортиця в героїці і легендах. – Дніпропетровськ, 1972. – Арк. 59-65.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 275.