Лінія укріплень 1738 р. (2)

Тамара Шевченко

Лінія укріплень, 1738 (іст.). Північно-східна частина о. Хортиця (від балки Чавунової – до урізу води).

Після закінчення військової кампанії 1738, коли частини російської армії й запорозькі козаки покинули Очаків, Крим та інші укріплення Південної України, Хортицю було обрано місцем зимівлі й дислокації військ і флотилії, захисту корабельні і переправ на Хортиці. Правому і лівому берегах Дніпра споруджено розгалужену систему укріплень, названих Хортицьким ретраншементом.

Укріплення складалися із редутів і люнетів, сполучених валом і ровом. Дерев’яні рогаткирозсохи оточували укріплення з зовні.

Дана лінія складалася з чотирьох редутів, з’єднувалася валом та ровом. Обстежили А. Сокульський, 1971, Д. Кобалія, 1995. На сьогодні збереглося два редути (вис. 0,5 – 1 ,5 м, ширина 2 – 2,8 м). Вздовж земляного валу (вис. 0,8 – 1 м, ширина 1,2 – 1,5 м) зберігся рів (глибина 0,3 – 0,7 м), ширина 0,8 – 1,3 м). Один з редутів був досліджений 1971 перед будівництвом музею історії запорозького козацтва.

Поверхня пам’ятки покрита різнотрав’ям, деревами та чагарниками. Біля підніжжя редутів встановлено охоронні знаки 1971. Досліджений редут реконструйований.

[План Хортицького ретраншементу з ситуацією, 1741 // РДВІА – Ф. 349, оп. 1, спр. 6316; Байов А. Русская армия в царствование императрицы Анны Иоанновны. Война России с Турцией в 1933-1739 г.г. – Спб, 1906. – С. 291-292; Ласковский П. Материалы по истории инженерного искусства в России. – Спб, 1865. – Ч. Ш. – С. 363; Ленченко В. Хортицький ретрашемент // Нові дослідження козацької доби в Україні. – К., 1998. – Вип. 7. – С. 102-112; Сокульский А.Л. Звіт про роботу археологічної експедиції, 1971 р. // Науковий архів Національного заповідника “Хортиця”, 1972.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., кн. 1 (Запоріжжя), с. 275 – 276.