Амбулаторне містечко

Олена Кузьменко

Проект 1930 р.

Амбулаторне містечко, 1929-1932 (архіт.). Просп. Металургів, вул. Незалежної України, вул. Медведєва. В кварталі № 6 на розі просп. Металургів і вул. 40 років Радянської України було збудоване амбулаторне містечко. Автор проекту – архітектор О. Яфа. Комплекс проектувався і будувався з 1929 по 1932. Містечко складалося з лікарні, поліклініки, пункту швидкої допомоги, аптеки і госпкорпусу.

На момент будівництва «Соцміста» в Запоріжжі був накопичений певний досвід по проектуванню медичних установ. Для зручності відвідин амбулаторного містечка, місце будівництва було вибране в центрі селища, серед житлової забудови. На той час переважала концепція будівництва лікарень павільйонної системи у вигляді лікарняних містечок. Всі основні відділення лікарняного комплексу (поліклініка, стаціонар, лікувально-опоміжні відділення, харчовий і господарські блоки та ін.) розміщували в окремих будівлях в один – три поверхи. П лікарняного комплексу на самостійні корпуси дозволяв споруджувати одну будівлю за іншою і відразу вводити їх в дію.

Окрім організації складного функціонального процесу в лікарні, архітектори приділяли багато уваги проблемі створення сприятливих умов для працюючого персоналу, відвідувачів і хворих, пошуку художньообразного вирішення лікувальнопрофілактичної установи, професійному рішенню чітко намічених програмою функцій з урахуванням новітніх досягнень в галузі медицини.

Будівля аптеки розміщена по лінії забудови просп. Металургів. Корпус самої лікарні в глибині ділянки – далеко від міського шуму і пилу. За лікарнею розташовані корпуси поліклініки і госпблоку. Будівлі лікарні і поліклініки по другому поверху переходом. Між проспектом Металургів і корпусом лікарні – сквер з майданчиком 243 відпочинку.

Фасади будівель виконані в стилі ортодоксального конструктивізму. Присутні головні носії цього стилю: фасади асиметричні, плани функціональні, композиція комплексу побудована на перетині геометричних об’ємів, на контрасті заглиблених вікон і сходових вітражів з глухими площинами стін, фанерованих натуральним каменем жорсткою обробкою зовнішньої поверхні.

Оригінальність будівлям елементи напівциркульної в плані форми. Вхід в аптеку вирішений у вигляді напівротонди з козирком, фанерованим каменем, що спирається на витончені круглі стовпчики. Ця тема прочитується і в архітектурному рішенні лівої частини крила лікарні – напівкруглий операційний зал другого поверху на таких же круглих опорах. Додаткове освітлення операційної вирішене верхнім світлом через засклений світловий ліхтар.

На торцевому фасаді лікарні, що виходить на проспект, – напівкруглий еркер другого поверху. З боку двору горизонталь корпусу розтинають напівциркульні вертикалі внутрішніх сходових . Сходові також фанеровані туфом, але з гладкою поверхнею.

Артикський рожевий туф Вірменії вперше був використаний архітектором Весніним на Дніпробуді для облицювання машинного залу Дніпрогесу. Туф має теплоізоляційні властивості. Будівлі, фанеровані туфом, в оточенні зелені, виглядають гармонійно в єдності з природою. Дахи будівель плоскі. На третьому поверсі лікарні плоска слугувала як тераса для прогулянок на свіжому повітрі.

У роки після Другої світової війни багато елементів споруд були змінені. Будівля аптеки позбулася оригінального напівкруглого входу.

Відкритий простір під операційним залом в лікувальному корпусі було забудовано під палати. Характерні для конструктивізму плоскі дахи були замінені на похилі – з хвилястих асбоцементних листів. Корпуси обросли прибудовами різного призначення. Господарчопобутовий корпус був знесений. До будівлі поліклініки прибудували додатковий корпус, у дворі якого з’явилася безліч хаотично розташованих службових споруд. З боку проспекту Металургів, поряд з будівлею аптеки, приміщення сторожки, яке заважає сприйняттю перспективи всього комплексу. Парадна частина головним входом в лікарню втратила своє містобудівне значення і перетворилася на звичайний двір.

Амбулаторне містечко „Соцміста” і сьогодні використовується за первісним призначенням. У архітектурній спадщині м. Запоріжжя його споруди є цінною пам’яткою архітектури та містобудування, і безперечно пам’яткою історії Дніпробуду.

[Хан-Магомедов С.О. Архитектура советского авангарда. – М., 1996.- Т. 1; М., 2001.-Т. 2; Бажанова Т. Драма в двух действиях с прологом и эпилогом // Архитектура СССР. – 1991. – № 3.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., кн. 1 (Запоріжжя), с. 242 – 244.