Лікарня (№ 27)

Клара Карафін, Тетяна Трегубова

Фото 2014

Будинок лікарні пологового притулку Г. Б. Бера, 1911 – 1912 (архіт.). Вул. Артема, 27. На розі вулиць Артема і Свердлова.

Заснована лікарем Г. Бером, який у 1910 отримав дозвіл Катеринославського губернського правління на спорудження приватної лікарні у м. Олександрівську. Проект забудови власної садиби під № 210 на розі вулиць Миколаївської (Артема) та Покровської (Свердлова) подано на затвердження до Олександрівської міської управи 12.05.1911.

Проектом передбачено зведення двоповерхового мурованого корпусу з підвалами для розміщення лікарні, квартири та надвірних служб (не збереглися). З боку вул. Миколаївської корпус приліг до суміжного двоповерхового будинку селянина-власника Г. Келлера, реконструйованого у 1909 (згодом цей будинок приєднано до лікарні).

У лікарні проводилися хірургічні операції (у тому числі очні), діяло гінекологічне відділення. Її часто відвідували мешканці менонітської колонії Шенвізе (тепер район автобудівельного заводу). 1914 у списку медичних закладів м. Олександрівська, що використовувалися під шпиталі, зазначена дана лікарня, в якій могло розміститися 50 ліжок для молодших офіцерів. Під керівництвом лікаря Г. Бера та опікою Шенвізької менонітської громади тут надавалася хірургічна допомога пораненим воїнам.

За радянських часів перетворена на пологовий будинок. У повоєнні десятиріччя, до торця з боку вулиці Свердлова, добудоване одноповерхове цегляне приміщення котельні.

Двоповерхова, з напівпідвалом в тильній частині, цегляна, П-подібна у плані, з заокругленим наріжжям будівля. Складається з двох розташованих під прямим кутом, різновеликих прямокутних у плані крил на червоній лінії забудови кварталу та частково надбудованого до трьох поверхів колишнього житлового блоку, що утворює північно-східний ризаліт на дворовому фасаді. Внутрішнє планування коридорне (двобічне в основному крилі вздовж вул. Артема і однобічне – по вул. Свердлова), у житловому блоці – секційного типу. Між основним крилом і житловим блоком з боку подвір’я вписано терасу на цегляному підмурку, над якою влаштовано балкон на круглих металевих опорах. Має два входи з боку вул. Артема і один з двору (в житловій частині) та пов’язані з ними трисходові клітки з двомаршевими кам’яними сходами. Перекриття пласкі по балках, що спираються на поздовжені стіни. Дах вальмовий, залізний на дерев’яних кроквах.

Фасади з відкритого цегляного мурування, складеного за готичною (хрещатою) системою, цокольна частина обличкована гранітними блоками з колотою поверхнею. Вирішений у формах пізнього модерну, побудованих на стилізації романсько-готичної архітектурної спадщини. Композиція споруди асиметрична.

Домінуючим елементом вуличних фасадів виступає заокруглена наріжна частина під стрімким конусоподібним дахом, установленим на приземкуватому круглому барабані й завершеним цибулястою маківкою. Акцентними елементами є кріповки сходових кліток із трьома вертикальними смугами засклення. Її композиційну роль підкреслено підвищеними трапецієвидними щипцями із стилізованими волютами і круглими слуховими віконцями (три щипця – на наріжжі, два – над сходовими клітками). Різні за шириною вертикалі неглибоких кріповок проміжних площин вінчають прості та на бічних стовпчиках трикутні фронтони. Горизонтальні членування формують сірий гранітний цоколь, лінії вікон і вінцевий карниз спрощеного профілю.

Важливу роль в архітектурі фасадів відіграють різні за формою, розміром, способом групування віконні прорізи: на першому поверсі – з напівциркульними перемичками (одно-, дво-, тристулкові), на другому поверсі – прямокутні (переважно двостулкові, на наріжжі – тристулкові). Поодинокі, паристі та трійчасті вікна першого поверху окреслені пласкими архівольтами з фактурного тиньку, вікна другого поверху – своєрідними трикутними сандриками з того ж матеріалу, поєднаними міжвіконними горизонтальними смугами. Темно-сірі тиньковані облямування понад вікнами утворюють чіткий графічний малюнок на тлі вохристої цегляної поверхні фасадів.

Привертає увагу оригінальна конструкція підвіконь другого поверху у вигляді виступних похилих площин. Проміж вінцевого карнизу і зубчастої лінії віконних облямувань обличкована глазурованою керамічною плиткою вохристого кольору. Ліпний декор складається з віночків та стрічок на вінцевих трикутних фронтонах, гірлянд з китицями у міжвіконнях другого поверху. В оформленні прямокутних вхідних порталів з боку вул. Артема застосовано призматичні та квадратні гранітні блоки. Невеличкі вікна верхнього світла над наближеним до наріжжя головним входом вирішено у вигляді п’ятипрофільної аркатурки, виділеної темним тинькуванням.

В іншому характері, наближеному до цегляного стилю, вирішено дворовий фасад. У його оздобленні застосовано двокольорову цеглу. Торець крила по вул. Свердлова увінчано трикутним фронтоном, підвищений виступний об’єм сходової клітки колишнього житлового блоку – таким самим щипцем із трикутним горішнім віконцем. Вікна завершено променевими клинчастими перемичками, цоколь гранітний, перший і другий поверхи розділено гуртом у вигляді гладенького фризу з темно-червоної цегли, що виділяється на тлі основних вохристих площин. Викладено декор другого поверху: міжвіконні лопатки – лізени з хрещатими прорізами, замкові камені та пано в поребрику понад вікнами, зубчасті «фартушки» у підвіконнях.

Інтер’єри медичного закладу оформлено раціонально. Підлога шестигранного у плані вестибюлю і майданчиків головних сходів викладена з трикольорової метлахської плитки, що в бордюрі вестибюлю містить меандровий орнамент. Прикрашена накладними розетками металева огорожа сходів складається з характерного для стилю модерн мотиву потрійних вертикалей. У сходовій клітці на другому поверсі вміщена фігурна пам’ятна дошка з написом: «1879 г. – 1938 г. 1-е послеродовое отделение имени доктора Татаринова И. Н.».

Будинок – одна із кращих споруд міста у стилі модерн, що відзначається високими для свого часу архітектурно-планувальними якостями.

Тепер використовується відділом патології вагітних пологового будинку № 1.

[Державний архів Запорізької області – Ф. 24, оп. 1, спр. 226. – Арк. 140; спр. 740 – Арк. 50; Rudi P.Friesen with Sergey Slimakin. Into the past buldings of the Mennonite commonwealth. – Vinnipeg, 1996. – P. 151.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 51 – 52.

Більше фотографій: