Келія Феодосія Печерського
Євген Кабанець
489.4.11.1. Келія, в якій жив і був похований Феодосій Печерський 11 ст. (іст.).
До кін. 20 ст. вважалося, що келія міститься навпроти церкви Різдва Христового, тепер її локалізують на північний захід від церкви преподобного Феодосія Печерського.
Феодосій (бл. 1036, м. Василів, тепер м. Васильків, Київська обл. – 3.05.1074, Київ) – один із засновників давньоруського чернецтва, ігумен Києво-Печерського монастиря в 1062 – 74 (світське ім’я не встановлено). Народився в сім’ї князівського дружинника. Дитинство пройшло у Курську, куди було переведено його батька. Здобув домашню освіту. Батько помер, коли Феодосію було 13 років. Згодом він залишив домівку і прийшов у Київ, де оселився в печері разом з Антонієм Печерським та Никоном Великим і був пострижений останнім у ченці з ім’ям Феодосій бл. 1052. В 1061 висвячений у пресвітери, 1062 обраний ігуменом монастиря.
За його ігуменства впродовж 1060-х – 1-ї пол. 1070-х рр. завершено будівництво «ветхого монастиря», розпочате його попередником – Варлаамом, побудовано Гостиний двір із церквою св. Стефана для жебраків і прочан, 1073 закладено собор Успіння Пресвятої Богородиці на верхній території Лаври.
З ім’ям Феодосія пов’язане впровадження на Русі загальножитійного іноцького Студійського статуту. Його вважають автором понад десяти церковних повчань та проповідей, зокрема, послання до кн. Ізяслава Ярославича. Був похований у власній келії. 14 серпня 1091 його мощі урочисто перенесено в собор Успіння Пресвятої Богородиці, де вони зберігалися у срібній позолоченій раці. Напередодні захоплення Києва монголо-татарами 1240 останки преподобного було сховано «під спудом». Де вони перебувають тепер – невідомо. Пізніше у соборі обладнано кенотаф, що проіснував до руйнації храму 1941. Канонізований 1108.
День пам’яті – 3 травня, день пам’яті перенесення мощей – 14 серпня.
Література:
Еремин И. П. Из истории древнерусской публицистики ХV века (Послание Феодосия Печерского к князю Изяславу Ярославичу о латынянах) // ТОДРЛ. – 1935. – Т. 2; Його ж. Литературное наследие Феодосия Печерского // Там само. – 1947. – Т. 5; Памятники литературы Древней Руси. – М., 1978; Харламов В. О. Відкриття келії ХІ ст. Феодосія, ігумена Києво-Печерського // 1000 років Чернігівської єпархії: Тези доповідей церковно-археологічної конференції. – Чернігів, 1992; Його ж. Віднайдена келія Феодосія Печерського // Київська старовина. – 1993. – № 2; Словарь книжников и книжности Древней Руси. – Л., 1987. – Вып. 1 (ХІ – первая половина ХІV в.); Реутов А. В. Лаврські печери як архітектурна пам’ятка // Дива печер лаврських. – К., 1997; Чаговец В. А. Преподобный Феодосий Печерский, его жизнь и сочинения. – К., 1901.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1381.